Діагностика детермінованих порушень оклюзії та функціональних структур зубо-щелепної системи у хворих на фоні ревматоїдної патології та їх лікування - Автореферат
Вивчення термінів функціональних та структурних змін зубо-щелепної системи, їх адаптаційних зв’язків у хворих з детермінованими порушеннями оклюзії. Ортопедичні заходи при лікуванні хворих з детермінованими порушеннями оклюзії ревматоїдного походження.
При низкой оригинальности работы "Діагностика детермінованих порушень оклюзії та функціональних структур зубо-щелепної системи у хворих на фоні ревматоїдної патології та їх лікування", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Таким чином, складність клінічної картини, яка виникає при порушеннях оклюзії, значні структурні та функціональні зміни ЗЩС визначили напрямок стоматологічних досліджень на пошук шляхів ефективної реабілітації хворих з детермінованими порушеннями оклюзії ревматоїдного ґенезу , але, разом із тим, потребують уточнення даних про його патогенез та характер компенсаційних змін в організмі, клінічний перебіг та особливості ортопедичного лікування патології ЗЩС. Вдосконалити схему діагностики уражень зубощелепної системи у хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур на фоні патології ревматоїдного походження. Вивчити стан кісткових структур СНЩС і їх зміни у хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур ЗЩС за результатами оптичної денситометрії у динаміці комплексного лікування хворих з патологією ревматоїдного походження. Вивчити характер кісткового метаболізму зубощелепної системи у хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур ЗЩС на підставі використання імунологічних маркерів у динаміці комплексного лікування патології ревматоїдного походження. Розробити методи ранньої діагностики та алгоритм комплексного патогенетичного лікування хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур зубощелепної системи на фоні патології ревматоїдного походження в залежності від ступеня функціональних порушень у групах обстежених пацієнтів.Серед хворих із мязово-суглобовою дисфункцією провідними скаргами були підсилення болю в динаміці відкривання роту (до 90,5% спостережень), іррадіація в інші ділянки щелепно-лицевої області (до 39,7% спостережень), зустрічалися, але не можуть бути визнаними провідними, гострий біль (до 20,6% спостережень), тупий ниючий біль (9,5% спостережень), скутість рухів (до 20,6% спостережень). Підрахування індексів симптомів, що було проведено після лікування по кожній нозологічній групі, показало: рематоїдний артрит у фазі активності - 0ум. од.; ревматоїдний артрит у фазі ремісії - 0 ум. од; склерозуючий артроз - 0 ум. од; деформуючий артроз - 5 ум. од; мязово-суглобова дисфункція - 0 ум. од. Аналіз розподілу симетричності симптомів у хворих з ревматоїдним артритом у фазі активності свідчить, що найбільш достовірними симптомами були: скутість відкривання (переважно вранішня) 83,3%, обмеження відкривання роту (100%), болючість при пальпації проекції суглобових головок (100%), посилення болю в динаміці відкривання роту (100%), іррадіація болю в інші ділянки щелепно-лицевої області (83,3%), тупий ниючий біль (75%), гострий біль (83,3%), набряк у ділянці СНЩС (75%). Аналіз розподілу симетричності симптомів у хворих з ревматоїдним артритом у фазі ремісії свідчить, що найбільш достовірними симетричними симптомами були: хрускіт - 75%, болючість при пальпації проекції суглобових головок - 100%, порушення траєкторії відкривання роту - 91,7%. Нехарактерними симптомами для хворих з ревматоїдним артритом у фазі ремісії були: гострий біль - 100%, іррадіація болю в інші ділянки щелепно-лицевої області - 100%, посилення болю в динаміці - 100%, підвищення температури - 100%, набряк у ділянці скронево-нижньощелепного суглоба - 100%, болючість в ділянці жувальних мязів - 100%, клацання - 75%.В дисертаційній роботі проведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення проблеми діагностики детермінованих порушень оклюзії та функціональних структур зубощелепної системи на фоні ревматоїдної патології, взаємозвязків функціональних та обмінних процесів, лікування детермінованих порушень оклюзії та підвищення ефективності лікування шляхом використання розроблених патогенетично обґрунтованих диференційованих підходів до вибору тактики та стадійності комплексного лікування в залежності від стану кісткового метаболізму, щільності кісткової тканини, стану сполучнотканинних та мязових елементів. Проведене комплексне клінічне обстеження 133 хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур на фоні патології ревматоїдного походження дозволило виявити, що найбільш частим детермінантним захворюванням, що супроводжується порушенням оклюзії, є мязово-суглобова дисфункція, на яку страждали 47,3% хворих; склерозуючий артроз діагностували у 17,9% хворих; деформуючий артроз - у 16,3% хворих; ревматоїдний артрит в активній фазі та фазі ремісії - порівну - у 8,9% хворих. У хворих із мязово-суглобовою дисфункцією провідними скаргами були підсилення болю в ділянці СНЩС та мязах в динаміці відкривання роту (до 90% спостережень), іррадіація в інші ділянки щелепно-лицевої області (до 40% спостережень); зустрічалися, але не можуть бути визнаними провідними, гострий біль (до 20% спостережень), тупий ниючий біль та скутість рухів (до 20% спостережень). Частота зустрічаємості незміненої компактної пластинки суглобної головки зменшувалась від 100% спостережень (у пацієнтів з ревматоїдним артритом у фазі активності) до 57,2% і 53,8% спостережень (у хворих з склерозуючим і деформуючим артозами). Одночасно значно збільшувалась частота
План
2. Основний зміст роботи
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы