Діагностика і терапія хронічного простатиту з урахуванням поліетіологічних і поліпатогенетичних механізмів розвитку і характеру перебігу захворювання - Автореферат

Крім того, тривалий перебіг хронічного простатиту сприяє формуванню конкрементів у передміхуровій залозі, а також розвитку пухлинних процесів (аденома, рак простати) (Юнда И.Ф., 1989; Горпинченко И.И., 1992; Гомелла Л.А., 1995). Таким чином, урахування важливості медико-соціальної проблеми хронічного простатиту вказує на необхідність вирішення цілої низки питань, повязаних з етіологією, патогенезом, клінікою і діагностикою захворювання, а також з розробкою нових і удосконалених комплексних методів терапії і реабілітації хворих. Розробити діагностичний алгоритм хронічних простатитів та їх індивідуалізованого лікування з урахуванням поліетіологічних і поліпатогенетичних механізмів розвитку та характеру клінічного перебігу захворювання, що дозволить підвищити клінічне виліковування окремих груп хворих до 80%, попередити ускладнення та підвищити якість життя хворих. Провести аналіз особливостей клінічного перебігу хронічного простатиту на сучасному етапі з урахуванням вікової характеристики хворих, тривалості перебігу захворювання, субєктивних ознак ураження (загальні, місцеві, функціональні), а також результатів лабораторного та спеціального обстеження хворих. Вивчити показники місцевого імунітету і антибактеріального захисту секрету передміхурової залози у хворих на хронічний простатит.Також представлені результати проведеного аналізу історій хвороб (амбулаторних карт) хворих, які проходили обстеження і лікування в шкірно-венерологічному відділенні центральної клінічної лікарні №1 м. Місцеві клінічні симптоми характеризувались наявністю локальної або поєднаної болі в промежині у 178 хворих, унизу живота (надлобкова ділянка) - у 116 пацієнтів, крижовій ділянці - у 137, в яєчках - у 56 хворих. Серед функціональних порушень нами були виділені: часті позиви до сечовиділення - у 72 хворих, болі під час сечовиділення - у 43, послаблення ерекції і статевого потягу - у 159, прискорення або затримка еяколяції - у 104, болісний оргазм - у 42 хворих. Антиоксидантна стійкість секрету передміхурової залози була знижена у хворих з катаральною і паренхіматозною формами патологічного процесу, а у хворих з конкрементами в передміхуровій залозі відмічалась тенденція до підвищення антиоксидантної стійкості секрету простати. Нами була також зареєстрована досить патогномонічно відмінна діагностична ознака больового синдрому у хворих на хронічний простатит, ускладнений конкрементами передміхурової залози, у порівнянні з хворими на простатит без наявності камінців.В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми по підвищенню ефективності діагностики та лікування хронічного простатиту, в тому числі ускладненого конкрементами передміхурової залози шляхом комплексної, індивідуалізованої етіотропної, патогенетичної та місцевої терапії, з урахуванням поліетіологічних та поліпатогенетичних механізмів розвитку і характеру клінічного перебігу захворювання. Комплексне лабораторне обстеження (дослідження секрету передміхурової залози і зшкребків з уретри у 268 хворих на хронічний простатит чоловіків, віком від 20 до 57 років, виявило у 12 (4,5%)-гонококи, у 27 (10,1%) - трихомонади, у 18 (6,7%) - гриби роду Candida, у 43 (16,01%) - стафілококи золотисті, у 26 (9,7%) - стрептококи гемолітичні, у 29 (10,8%) - хламідії, у 10 (3,7%) - уреаплазми, у 8(3,0%) - мікоплазми, у 9 (3,4%) - гарднерели, у 7 (2,6%) - віруси, у 9 (3,4%) - кишкові палички, у 4 (1,5%) - протей вульгарний. Серед 268 обстежених хворих на хронічний простатит у віці від 20 до 30 років було 97 (36,1%) чоловіків, від 30 до 40 років - 103 (38,4%), від 40 до 50 років - 46 (17,2%), старших 50 років - 22 (8,3%). У хворих на хронічний простатит виявлено два основні імунологічні стани - імунодефіцитний стан без аутоімунних процесів та імунодефіцитний стан з аутоімунними процесами, які достовірно асоційовані з різними клінічними формами перебігу захворювання та відображають механізми розвитку і підтримки запального процесу у передміхуровій залозі. При катаральній формі хронічного простатиту домінував імунодефіцитний стан без аутоімунних процесів, який був виявлений у 65,7% хворих і проявлявся дисбалансом регуляторних субпопуляцій лімфоцитів, пригніченням антитілозалежної клітинноопосередкованої цитотоксичності (АЗКОЦ) і зменшенням функціонального резерву фагоцитів, на тлі підвищення спонтанної продукції активних метаболітів кисню цими клітинами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми по підвищенню ефективності діагностики та лікування хронічного простатиту, в тому числі ускладненого конкрементами передміхурової залози шляхом комплексної, індивідуалізованої етіотропної, патогенетичної та місцевої терапії, з урахуванням поліетіологічних та поліпатогенетичних механізмів розвитку і характеру клінічного перебігу захворювання.

1. Комплексне лабораторне обстеження (дослідження секрету передміхурової залози і зшкребків з уретри у 268 хворих на хронічний простатит чоловіків, віком від 20 до 57 років, виявило у 12 (4,5%) -гонококи, у 27 (10,1%) - трихомонади, у 18 (6,7%) - гриби роду Candida, у 43 (16,01%) - стафілококи золотисті, у 26 (9,7%) - стрептококи гемолітичні, у 29 (10,8%) - хламідії, у 10 (3,7%) - уреаплазми, у 8(3,0%) - мікоплазми, у 9 (3,4%) - гарднерели, у 7 (2,6%) - віруси, у 9 (3,4%) - кишкові палички, у 4 (1,5%) - протей вульгарний. При цьому, у 66 (24,6%) обстежених діагностовано наявність асоціацій ряду інфекційних агентів. Проведені дослідження вказують, що на сучасному етапі в розвитку хронічного простатиту мають значення як класичні збудники урогенітальних інфекцій (гонококи, трихомонади), так і інфекційні агенти “нового покоління” (хламідії, уреаплазми, мікоплазми, гарднерели, віруси) та їх асоціації. Враховуючи поліетіологічність та можливість асоціативності інфекційних чинників у розвитку хронічного простатиту, лабораторна діагностика захворювання має включати комплекс загальноприйнятих і новітніх методів, які дозволяють своєчасно виявляти етіологію ураження.

2. Серед 268 обстежених хворих на хронічний простатит у віці від 20 до 30 років було 97 (36,1%) чоловіків, від 30 до 40 років - 103 (38,4%), від 40 до 50 років - 46 (17,2%), старших 50 років - 22 (8,3%). Тривалість перебігу захворювання у обстежених хворих складала до одного року у 42 (15,7%), від 1 до 2 років у 45 (16,8%), від 2 до 5 років у 78 (29,1%), більше 5 років у 103 (38,4%). Субєктивні ознаки хронічного простатиту, згідно скарг пацієнтів, розподілялись на загальні, місцеві, функціональні. Загальні симптоми, що реєструвались практично у всіх хворих, включали зниження працездатності, швидку втому, загальну слабкість, порушення сну. Місцеві клінічні симптоми характеризувались відчуттям локального або поєднаного болю в промежині у 178 хворих, внизу живота (надлобкова ділянка) - у 116, крижовій області - у 137, яєчках - у 56 хворих. Серед функціональних порушень виділялись: прискорені позиви до сечовиділення - у 72 хворих, болі під час сечовиділення - у 43, послаблення ерекції - у 14, болісний оргазм - у 42 чоловіків. Клінічні прояви утетриту відмічались у 149 обстежених. При уретроскопії у 93 хворих був виявлений мякий інфільтрат слизової уретри, у 41 - перехідний інфільтрат, а у 68 - літреїт і куперіїт. Катаральна форма хронічного простатиту була встановлена у 104 (38,8%) хворих, фолікулярна - у 121 (45,2%), паренхіматозна - у 43 (16,0%). У 39 (14,5%) з 268 хворих різними клінічними формами простатиту були діагностовані конкременти передміхурової залози. Аналіз особливостей клінічних проявів хронічного простатиту на сучасному етапі вказує на різноплановість симптоматики і ускладнень захворювання, що потребує комплексного підходу до діагностики.

3. У хворих на хронічний простатит виявлено два основні імунологічні стани - імунодефіцитний стан без аутоімунних процесів та імунодефіцитний стан з аутоімунними процесами, які достовірно асоційовані з різними клінічними формами перебігу захворювання та відображають механізми розвитку і підтримки запального процесу у передміхуровій залозі.

3.1. При катаральній формі хронічного простатиту домінував імунодефіцитний стан без аутоімунних процесів, який був виявлений у 65,7% хворих і проявлявся дисбалансом регуляторних субпопуляцій лімфоцитів, пригніченням антитілозалежної клітинноопосередкованої цитотоксичності (АЗКОЦ) і зменшенням функціонального резерву фагоцитів, на тлі підвищення спонтанної продукції активних метаболітів кисню цими клітинами.

3.2. Імунодефіцитний стан з аутоімунними процесами достовірно превалював у хворих з фолікулярною (56,1%) і паренхіматозною (78,9%) формами хронічного простатиту, характеризуючись розвитком аутосенсибілізації, зсувом вправо співвідношення регуляторних субпопуляцій лімфоцитів і активацією АЗКОЦ на тлі підвищення ініційованої продукції вільнорадикальних метаболітів фагоцитами крові.

4. Встановлено, що локальна імунна відповідь при хронічному простатиті визначається стійким продуктивним хронічним запаленням, у яке втягується все більший обєм тканини передміхурової залози із подовженістю терміну перебігу захворювання. Локальна імунна відповідь характеризується активацією продукції секреторного Ig A, Ig G і Ig M, зниженням рівню лізоциму і бактерицидної активності секрету, а також зростанням місцевої спонтанної і ініційованої генерації фагоцитами АФК.

5. Доведено, що при хронічному простатиті у передміхуровій залозі розвивається анти-прооксидантний дисбаланс, який характеризується активацією вільнорадикальних процесів і зниженням антиоксидантної стійкості секрету простати. Відповідний дисбаланс має різну інтенсивність і спрямованість в залежності від клінічної форми та характеру перебігу захворювання, а також виявляє взаємозвязок з місцевою активацією фагоцитарних клітин, що потребує індивідуалізованих терапевтичних методів корекції шляхом призначення хворим антиоксидантних препаратів.

6. У хворих хронічними простатитом виявлено достовірне зниження імуносупресивних властивостей секрету простати, що повязано з закономірним зменшенням вмісту поліненасичених жирних кислот. Встановлені порушення розширюють уявлення з патогенезу захворювання і можуть слугувати інформативним критерієм для розробки тактики адекватного застосування ліпідонормалізуючих та антиоксидантних препаратів.

7. При хронічному простатиті місцева активація продукції фагоцитами вільнорадикальних метаболітів кисню на тлі підвищення РН середовища супроводжується зниженням антиоксидантної стійкості секрету передміхурової залози і може бути фактором ризику утворення конкрементів.

8. Встановлена поліпатогенетичність розвитку та полісимптоматичність перебігу хронічного простатиту вказує на доцільність індивідуалізованого діагностичного визначення клінічної форми ураження (катаральна, фолікулярна, паренхіматозна) передміхурової залози та ускладнень, зокрема, конкрементами, а також можливих імунологічних, біохімічних, мікроциркуляторних і гормональних порушень у хворих, як загального, так і місцевого характеру. Проведення додаткових діагностичних методів і тестів, зокрема, вивчення феномену кристалізації секрету простати, РН та мінерального складу секрету простати і сечі, дослідження на наявність гемоспермії, проведення андрогенної внутрішньошкірної проби, а також ультразвукової ехографії передміхурової залози, має вагоме значення для розробки тактики комплексного індивідуалізованого лікування хворих на хронічний простатит.

9. Запропоновано комплексний підхід до етіотропної терапії хронічного простатиту, спрямований на індивідуалізовану елімінацію виявлених інфекційних агентів, який полягає не у підвищенні до максимально допустимих терапевтичних доз антибактеріальних препаратів, як загально прийнято, а у застосуванні відповідних комбінацій лікарських засобів, фармакокінетичні особливості яких дозволяють з максимальною можливістю проникати безпосередньо у вогнище запалення через спеціальний барєр передміхурової залози.

10. Аналіз результатів комплексних клініко-лабораторних, додаткових і спеціальних діагностичних методів дослідження дозволив виявити ряд субєктивних і обєктивних клінічних ознак та лабораторних показників, патогномонічних для хронічного простатиту, ускладненого конкрементами передміхурової залози. Встановлено механізми конкрементоутворення і мінеральний склад (кальцій-фосфатний) каменів передміхурової залози, а також їх суттєві відмінності від характеру кристалічного формування і структури ниркових конкрементів. Розроблений оригінальний метод консервативного лікування хронічного простатиту, ускладненого конкрементами передміхурової залози, який включає комплексне (загальне, місцеве) застосування ряду терапевтичних препаратів у комбінації з лікарськими засобами рослинного походження (нефрол, екстракт марени красильної), дія яких спрямована на розрихлення і лізис каменів, утворених кальційфосфатними кристалами, дозволи досягти повного розчинення конкрементів передміхурової залози у 34 (87,2%) з 39 хворих.

11. Розроблена патогенетична терапія хронічного простатиту включає індивідуалізоване застосування найбільш ефективних на теперішній час, для даної патології, імунокоректорів (індуктори інтерферону), а також препаратів, які сприяють відновленню порушень гемодинаміки і мікроциркуляції у передміхуровій залозі. До складу патогенетичної терапії залучені також ферментні препарати (трипсін, хемотрипсін), препарат поліпептидної природи - простатилен і вітамін Е (токоферолу ацетат), а також препарати, які сприяють нормалізації статевих порушень і психосоматичних розладів у хворих. Запропоновані оригінальні лікарські суміші для місцевого застосування у комбінації з ультразвуковою і лазеротерапією суттєво підвищують ефективність етіотропної та патогенетичної терапії хронічного простатиту.

12. Розроблений оригінальний комплекс терапевтичних заходів у лікуванні хронічного простатиту сприяє розєднанню ряду ланок хибного ланцюга етіопатогенезу захворювання та усуненню розвитку ускладнень. Комплексний індивідуалізований підхід до лікування хворих на хронічний простатит (з урахуванням результатів комбінованого обстеження), який передбачає застосування етіотропної, патогенетичної і місцевої терапії, дозволяє досягти повної санації передміхурової залози від інфекційних агентів та сприяє відновленню її нормального функціонування, а при ускладненнях конкрементами запобігає необхідності хірургічного втручання.

1. Літус О.І. Удосконалена етіотропна та імунокорегуюча терапія інфекційного хронічного простатиту // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2002, №4(7). - С. 79-81.

2. Літус О.І. Характеристика імунодепресивних властивостей секрету простати та місцевих факторів імунного захисту при хронічному простатиті // Актуальные проблемы медицины и биологии. - 2002, №2. - С. 142-148.

3. Літус О.І. Комбіновані методи діагностики хронічного простатиту // Журнал дерматологии и венерологии. - 2000, №2(10). - С. 112-115.

4. Літус О.І. Імунологічні порушення при хронічному простатиті // Інфекційні хвороби. - Тернопіль, 2002. - С. 63-66.

5. Літус О.І. Вміст тестостерону у крові хворих хронічним простатитом // Галицький лікарський вісник. - 1999. - Т.6, №2.- С. 95-96.

6. Литус А.И. Изучение антимикробного действия нового липосомального препарата - липина //Актуальные проблемы медицины и биологии. - 2000, №1. - С. 195-197.

7. Літус О.І., Степаненко В.І. Поліетіологічні чинники і поліпатогенетичні механізми розвитку хронічного інфекційного простатиту. Комплексні методи діагностики та нові підходи до терапії захворювання // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2003, №1(8). - С. 72-86.

8. Літус О.І., Степаненко В.І. Патогенетичне значення стану антиоксидантного захисту вільнорадикальних процесів і вмісту поліненасичених жирних кислот в секреті передміхурової залози при хронічному простатиті // Актуальные проблемы медицины и биологии. - 2000, №2. - С. 234-240.

9. Літус О.І., Степаненко В.І. Імунологічні синдроми при хронічному простатиті // Журнал Дерматологія та венерологія. - 2002, 4(18). - С. 44-49.

10. Літус О.І., Степаненко В.І. Значення показників місцевого імунітету і антибактеріального захисту секрету передміхурової залози в патогенезі хронічного простатиту // Актуальные проблемы медицины и биологии. - 2001, №2. - С. 75-79.

11. Літус О.І., Степаненко В.І. Порушення складу поліненасичених жирних кислот у секреті передміхурової залози та місцеві зміни процесів вільнорадикального окислення при хронічному простатиті // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2002, №2(5). - С. 68-70.

12. Літус О.І., Степаненко В.І. Характеристика імунопатологічних синдромів при хронічному простатиті та їх діагностично-прогностичне значення // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2002, №3(6). - С. 71-76.

13. Літус О.І., Степаненко В.І. Фактори і механізми антибактеріального захисту та місцевого імунітету у хворих на хронічний інфекційний уретропростатит // Дерматология, косметология, сексопатология. - 2002, №1-2(5). - С. 55-60.

14. Літус О.І., Коляденко В.Г., Степаненко В.І. Хронічний простатит - комплексна медикаментозна, ультразвукова і лазеротерапія // Ліки України. - 1999, №5. - С. 72-74.

15. Літус О.І., Бардов П.В. Коляденко В.Г., Степаненко В.І. Хронічний простатит, ускладнений конкрементами передміхурової залози (простатолітіаз). Гіпотези етіопатогенезу конкрементоутворення, клініко-діагностичні аспекти простатолітіазу // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2001, №2-3. - С.93-101.

16. Литус А.И., Коляденко В.Г., Степаненко В.И. Лечение хронического простатита с учетом патогенетических особенностей развития заболевания // Ліки України. - 1999, №12. - С. 58-60.

17. Литус А.И., Коляденко В.Г., Степаненко В.И. Клинико-диагностические аспекты хронического простатита, осложненного конкрементами предстательной железы. Патогенетические механизмы простатолитиаза // Новости дерматологии и венерологии. - Ташкент, 2002, №2. - С. 134-136.

18. Літус О.І., Степаненко В.І. Хронічний простатит, ускладнений конкрементами передміхурової залози (простатолітіаз). Патогенез, клініка, діагностика, та нові підходи до комплексної терапії // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2004, №1(12). - С. 60-64.

19. Коляденко В.Г., Литус А.И., Степаненко В.И. Новый комплексный метод лечения хронического инфекционного простатита // Актуальные проблемы медицины и биологии. - 1997. - С. 58-61.

20. Бардов П.В., Літус О.І., Степаненко В.І. Комплексна терапія хронічного простатиту й простатовезикуліту, ускладнених порушеннями копулятивної та репродуктивної функцій // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2002, №1(4). - С. 86-91.

21. Коляденко В.Г., Степаненко В.И., Литус А.И. Показатели общего и местного иммунитета при хроническом инфекционном простатите и новые методы их коррекции // Актуальные проблемы медицины и биологии. - 1997. - С. 35-38.

22. Степаненко В.И., Коляденко В.Г., Литус А.И. Новые подходы к повышению эффективности антибиотикотерапии при различных клинических формах гонорейной инфекции // Актуальные проблемы медицины и биологии. - 1997. - С. 39-42.

23. Літус О.І., Степаненко В.І. Спосіб комплексного лікування хронічного простатиту // Патент України, 60201 А .- Бюл. промислова власність. - 2003 р., №9, книга 1. - С. 4.49

24. Літус О.І., Степаненко В.І. Спосіб консервативного лікування хронічного простатиту, ускладненого конкрементами в передміхуровій залозі // Патент України, 60155 А. - Бюл. промислова власність. - 2003 р., №9, книга 1. - С. 4.63

25. Літус О.І. Прискорений діагностичний тест-феномен кристалізації секрету передміхурової залози при хронічному простатиті // Тези доповідей VII Українського зїзду дерматовенерологів. - Київ, 1999. - С. 132-133.

26. Степаненко В.І., Літус О.І Бактерицидна активність секрету передміхурової залози при хронічному простатиті // Тези доповідей VII Українського зїзду дерматовенерологів. - Київ, 1999. - С. 134.

27. Литус А.И. Аутоиммунные и гормональные механизмы развития хронического простатита // Ювілейний збірник науково-практичних статей, присвячений 75-річчю Дніпропетровського обласного шкірно-венерологічного диспансеру. - Дніпропетровськ, 1999. - Вип. 12. - С. 123-126.

28. Літус О.І., Степаненко В.І. Вивчення вмісту тестостерону у хворих різними клінічними формами хронічного простатиту // Збірник науково-практичних робіт “125 років Центральній міській клінічній лікарні”. - Київ, 2000. - С. 42-43.

29. Літус О.І., Степаненко В.І. Комплексні фактори місцевого імунітету при хронічному простатиті //Сборник научных трудов “Актуальные вопросы дерматологии и венерологии”.- Харьков, 1999. - С. 60-64.

30. Літус О.І. Експериментальний простатит - вивчення імунологічних і гормональних показників // Збірник робіт науково-практичної конференції “Захворювання, що передаються статевим шляхом”. - Київ, 1998. - С. 46.

31. Літус О.І., Степаненко В.І. Вивчення вмісту тестостерону в крові хворих з різними клінічними формами хронічного простатиту // Тези доповідей VII Українського зїзду дерматовенерологів. - Київ, 1999. - С. 135.

32. Степаненко В.І., Літус О.І. Показники місцевого імунітету у хворих на хронічний простатит // Тези доповідей VII Українського зїзду дерматовенерологів. - Київ, 1999. - С. 135-136.

33. Литус А.И., Коляденко В.Г., Степаненко В.И. Простатолитиаз и механизмы образования конкрементов в предстательной железе // Збірник науково-практичних робіт науково-практичної конференції, присвяченої 80-річчю дерматологічної служби на Донеччині. - Донецьк, 2002. - С. 61-63.

34. Степаненко В.І., Літус О.І. Удосконалена етіотропна і патогенетична терапія урогенітальних інфекцій // Ювілейний збірник науково-практичних статей, присвячений 75-річчю Дніпропетровського обласного шкірно-венерологічного диспансеру. - Дніпропетровськ, 1999, Вип. 12. - С. 126-129.

35. Степаненко В.І., Літус О.І. Удосконалена місцева терапія хронічного інфекційного простатиту // Сборник научных трудов “Актуальные вопросы дерматологии и венерологии”. - Харьков, 1999. - С. 80-82.

36. Літус О.І. Андрогенна внутрішньошкірна проба при хронічному простатиті // Тези доповідей VII Українського зїзду дерматовенерологів. - Київ, 1999. - С.- 136.

37. Літус О.І. Аутоімунні і гормональні механізми розвитку хронічних простатитів // Збірник робіт науково-практичної конференції “Захворювання, що передаються статевим шляхом”. - Київ, 1998. - С.45.

38. Степаненко В.І., Літус О.І. Удосконалена комплексна терапія хронічного інфекційного простатиту // Збірник робіт науково-практичної конференції “Захворювання, що передаються статевим шляхом”. - Київ, 1998. - С. 73.

39. Коляденко В.Г., Степаненко В.И., Гладкий А.М., Литус А.И., Бардов П.В., Шеремета В.В., Лебедюк М.Н. Применение клацида (кларитромицина) в терапии урогенитального хламидиоза // Клиническая антибиотикотерапия. - 2001, №5-6 (13-14). - С. 46-48.