Діагностика і лікування запальних захворювань матки та її придатків в залежності від стану гормональної, імунної та антиоксидантної системи організму - Автореферат

Запальні захворювання несуть серйозну медичну, соціальну та демографічну небезпеку, їм належить провідне місце серед причин непліддя в шлюбі (Грищенко В.І. і співавт., 1999; Маркін Л.Б. і співавт., 1999; Вовк І.Б. і співавт., 2000) Вони частіше виникають у молодому віці і серед усіх захворювань внутрішніх статевих органів займають 60-70 % (Вдовиченко Ю.П. і співавт., 1997; Запорожан В.Н. і співавт., 1998; Sciarra J., 1993). Практична медицина диктує пошук нових ефективних методів лікування гнійно-септичних захворювань в акушерстві та гінекології, адже у структурі причин материнської смертності септичні післяпологові захворювання продовжують займати одне з провідних місць. Результати роботи ввійшли в планову наукову роботу кафедри акушерства та гінекології медичного факультету Тернопільської державної медичної академії за 1994-1996 роки, державна реєстрація №0195V009227 “Лазерна і магнітолазерна терапія в профілактиці і комплексному лікуванні гнійно-септичних захворювань у жінок репродуктивного віку” та “Застосування ентеросорбентів та імуномодуляторів в гінекології та ендокринній хірургії” (1998-2000), державна реєстрація № 0100V005049. На основі інтегральної оцінки морфофункціональних змін матки, гіпофізу, наднирників, яєчників, щитовидної залози, стану імунної, гормональної та антиоксидантної системи організму в експерименті та клініці уточнити особливості перебігу, патогенетично обгрунтувати та удосконалити комплекс терапії, покращити результати лікування запальних захворювань матки та її придатків. Виявити взаємозвязок між морфофункціональними порушеннями ультраструктури тканини ендометрію та гіпофізу при гострому експериментальному ендометриті та показниками імунного статусу, антиоксидантної системи, вільнорадикального окислення, хемілюмінесценції плазми крові та гомогенатів матки, яєчників, наднирників, щитовидної залози та гіпофізу лабораторних тварин при цій патології.Для вирішення поставлених мети і завдань в дисертаційній роботі були узагальнені результати обстеження і лікування 480 хворих та проведені експериментальні дослідження на 60 тваринах. З цією метою в експерименті на тваринах вивчали перекисне окислення ліпідів в крові та гомогенаті тканин матки, яєчників, щитовидної залози та гіпофізу, хемілюмінесценцію плазми крові, ультраструктуру ендометрію та гіпофізу, імунний стан організму тварин і терапевтичну ефективність антисептиків хлоргексидину, димексиду, флуренізиду, сорбенту полісорбу та імуномодулятора трекрезану. В залежності від лікування, що застосовувалось, всі піддослідні тварини були розділені на такі групи (по 6 тварин у кожній): перша - інтактні морські свинки; друга - гострий експериментальний ендометрит без лікування на 7 добу; третя - з другого по сьомий день після зараження тварини цієї групи отримували через 4 години (з нічним інтервалом 6 годин) внутрім?язево пеніцилін (20000 ОД/кг) та стрептоміцин (5000 ОД/кг); четверта - отримувала внутрішньоочеревинно хлоргексидин (10 мг/кг); тварини п?ятої групи внутрішньоочеревинно отримували полісорб перорально в дозі 10 мг/кг; тварини шостої групи перорально отримували флуренізид в дозі 5 мг/кг протягом 7 днів; сьома група тварин щоденно впродовж 7 днів отримувала внутрішньоочеревинно димексид (1 мг/кг); восьмій групі тварин вводили перорально трекрезан в дозі 20 мг/кг протягом семи днів; дев?ята група тварин отримувала димексид внутрішьоочеревинно (1 мг/кг) та трекрезан перорально (20 мг/кг) протягом 7 днів. В крові та гомогенатах органів тварин на 7 день гострого експериментального ендометриту спостерігалось максимальне зниження активності ферментів антиоксидантного захисту СОД (в 2,8 разів в крові та в 4,6-5 рази - в гомогенатах матки, яєчників, наднирників, щитовидної залозита гіпофізу). Для протизапального лікування використовували: ампіцилін по 1,0 г внутрішньомязово 4 рази на добу протягом 7-10 діб, гентаміцин по 0,08 г внутрішньомязово 2 рази на добу протягом 5-7 діб, цефазолін по 1,0 г внутрішньомязово або внутрішньовенно 3 рази на добу протягом 7-10 діб, цефтріаксон по 1,0 г внутрішньомязово або внутрішньовенно 2 рази на добу протягом 4-5 діб, метронідазол по 0,5 г перорально 4 рази на добу протягом 7-8 діб, бісептол 480 по 1,0 г 2 рази на добу (іноді, хворі одержували комбінацію двох антибіотиків, враховуючи чутливість виділеної мікрофлори).На 7 добу експериментального ендометриту зареєстровано виражений злуковий процес в черевній порожнині, дефіцит ваги тварин, що супроводжувалось достовірними змінами в імунній системі, зростанням активності процесів ліпопероксидації в 1,2-3,5 разів (гідроперекисів ліпідів, малонового диальдегіду, пероксидазної активності еритроцитів, рівня SH-груп, хемілюмінесценції), виснаження антиоксидантної системи захисту (церулоплазміну, глутатіонпероксидази, глутатіонредуктази, окисленого та відновленого глутатіону, СОД і каталази) не лише в плазмі крові та у гомогенатах матки, але й у гомогенатах яєчників, наднирників, щитовидної залози, гіпофізу, причому, максимальна активність проявлялась у гом

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ