Аналіз неврологічних симптомів внутрішньочерепних гематом та темпів їх розвитку, діагностичних значень симптомів. Характеристика результату раннього виникнення менінгеальних знаків як ознака важкого ходу захворювання зі своїми специфічними особливостями.
При низкой оригинальности работы "Діагностика і лікування травматичних внутрішньочерепних гематом у дітей", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Відповідно літературним даним, летальність при ЧМТ у дітей складає від 0,35 до 13% [Васін Н.Я. і співавт., 1974, Лакірович Г.Я. і співавт., 1971, Cordoso E. et al., 1985], а за судово-медичними даними 38,8-41,8% від дитячої смертності при всіх травмах і 27,7-32,2% від загальної дитячої смертності [Шишков Т.Т., 1986]. Крім того в 35-65% дітей перенесена важка ЧМТ в подальшому виявляється різними залишковими явищами, що прогресують із віком [Ромоданов А.П., 1984, Теленгатор А. В результаті численних досліджень сформувалася концепція про своєрідність клініки ЧМТ у дітей і неможливість її ототожнення з клінікою ЧМТ у дорослих [Артарян А.А. і співавт., 1983, 1985, 1991, Поліщук М.Е., 1986]. Варіанти цілком різного перебігу ТВЧГ у хворих із, здавалося б, подібною початковою клінічною картиною, відзначені багатьма авторами [Артарян А.А. і співавт., 1982, Банін А.В., 1993, Гескіл С. і співавт., 1996, Єгунян М.А., 1998], привели до твердження про непрогнозуємість перебігу середньоважкої і важкої ЧМТ у дітей. Вивчити особливості клінічного перебігу ТВЧГ у дітей у залежності від віку, виду гематом, даних додаткових методів дослідження.Оцінюючи найближчі виходи ТВЧГ, ми розподілили постраждалих за власними критеріями на 4 групи: 1) успішний результат - порушень немає або порушення незначні, що виявляються тільки при спеціальному обстеженні та не помічаються хворим та навколишніми (порушення рефлекторної сфери, незначні окорухові порушення, легкі порушення координації та ін.); 2) помірні порушення - явні порушення, що можуть бути відзначені самим хворим або навколишніми, але не заважають вести хворому повноцінне життя та адаптуватися в соціальному середовищі (легкі або помірні парези, більше виражені розлади координації, незначні афатичні порушення та ін.); 3) грубі порушення - явні порушення, через які хворий не може вести повноцінне життя, займатися деякими видами діяльності, повноцінно адаптуватися в соціальному середовищі; 4) смерть. У 39 хворих (34,5%) клінічна картина значно відрізнялася від типової, здебільшого за рахунок вираженого переваження загальномозкової симптоматики, що було тим помітніше, чим менше був вік постраждалих. З особливостей клінічної картини захворювання, звязаних з видом гематом, слід зазначити, що з хворих із ВМГ та оболонковими гематомами значна частина (21,7% - 25%) надходила в клініку в ясній свідомості, а серед хворих із поєднанням декількох видів гематом ясна свідомість при надходженні спостерігалося тільки в 2 із 20 (10%). Під час аналізу прогностичного значення окремих неврологічних симптомів та клінічних ознак, можна відзначити саме несприятливе значення для перебігу захворювання та його виходів наявності мязової атонії та арефлексії (із 7 хворих загинули 7), двостороннього мідріазу з відсутністю фотореакції (із 13 хворих загинули 8), наявності у постраждалих коми (із 44 хворих загинули 26), розвитку бульбарного синдрому (із 6 хворих загинули 4), порушень ритму дихання (особливо тахипное і чергування тахи-та брадипное (із 14 хворих загинули 9)), тахикардії і чергування тахи-та брадикардії (із 19 хворих загинули 9), виникнення ранніх МС (із 31 хворого загинули 13). Дуже важливо те, що раннє виникнення МС вірогідно свідчило про вагу стану навіть тоді, коли на підставі всіх інших клінічних ознак стан ще можна було б розцінити, як відносно благополучний, однак в них швидко розвивалася декомпенсація стану навіть при невеликих гематомах із незначним компресійним синдромом.Клінічний перебіг травматичних внутрішньочерепних гематом у дітей відрізняється швидкою зміною клінічних станів як при погіршенні, так і при поліпшенні стану хворого. У неврологічній картині переважає загальномозкова симптоматика над вогнищевою, що найбільш помітно в дітей молодших вікових груп. Найбільш гострий і несприятливий перебіг захворювання спостерігається у хворих із поєднанням декількох видів гематом, із внутрішньомозковими гематомами і при сполученні будь-яких гематом із вогнищами забою головного мозку. При гострих епідуральних гематомах клінічна симптоматика наростає швидше, чим при субдуральних, але при субдуральних гематомах такі ж симптоми звичайно більш грубо виражені. Несприятливі виходи мають місце у хворих із внутрішньомозковими гематомами і зі сполученням декількох видів гематом.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
1. Клінічний перебіг травматичних внутрішньочерепних гематом у дітей відрізняється швидкою зміною клінічних станів як при погіршенні, так і при поліпшенні стану хворого. У неврологічній картині переважає загальномозкова симптоматика над вогнищевою, що найбільш помітно в дітей молодших вікових груп.
2. Найбільш гострий і несприятливий перебіг захворювання спостерігається у хворих із поєднанням декількох видів гематом, із внутрішньомозковими гематомами і при сполученні будь-яких гематом із вогнищами забою головного мозку. При гострих епідуральних гематомах клінічна симптоматика наростає швидше, чим при субдуральних, але при субдуральних гематомах такі ж симптоми звичайно більш грубо виражені. Хронічний перебіг більш властивий субдуральним гематомам.
3. Найбільш несприятливими в прогностичному плані симптомами є атонія, арефлексія, двосторонній мідріаз із відсутністю фотореакції, розвиток коматозного стану, вітальних порушень, виникнення ранніх менінгеальних знаків. Прогноз летальності найвищий у хворих із цими ознаками.
4. Для хворих із ранніми менінгеальними знаками характерен перебіг захворювання з періодами раптового бурхливого вираженого погіршення стану. Цим хворим патогенетично показане призначення оксибутирату і тіопенталу натрію. У них також доцільно застосування глутамінової кислоти і не рекомендується застосовувати вітамін В-6.
5. При наявності у хворих анемії, у більшості з них реальний обєм гематом значно більше, ніж отриманий за даними КТ.
6. Консервативним методом можна лікувати хворих із будь-якими видами крововиливів невеликого обєму (із невираженим компресійним синдромом) при невираженій неврологічній симптоматиці, відсутності стовбурної симптоматики, вітальних порушень. Для епідуральних гематом сприятливу роль у цьому грають переломи кісток черепа в зоні проекції гематоми. При хірургії гострих ТВЧГ кращі широкі методи доступу, при видаленні більшості хронічних оболонкових гематом більш показані бережливі методи оперативного втручання.
7. Несприятливі виходи мають місце у хворих із внутрішньомозковими гематомами і зі сполученням декількох видів гематом. З хворих із ранніми менінгеальними знаками виходи більш сприятливі в тих, що получали оксибутират і тіопентал натрію. У більшості постраждалих у віддаленому періоді черепномозкової травми відзначаються прояви цефалгічного та церебрастенічного синдрому, а в деяких виникають порушення, яких не було в гострому періоді черепномозкової травми (судороги, мовні, зорові порушення).
Список литературы
1. Козинский А.В. О возможности благоприятного исхода травматических эпидуральных гематом без оперативного вмешательства// Украінський медичний альманах. - 2000. - Т. 3, №5. - С. 92-95.
2. Козинский А.В. О прогностическом значении раннего возникновения менингеальных симптомов при травматических внутричерепных гематомах у детей до 14 лет// Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2000. - Т. 9, №3. - С. 389-391.
3. Кардаш А.М., Козинский А.В. Катамнестическое обследование пострадавших, перенесших в детском возрасте черепно-мозговую травму с наличием травматических внутричерепных гематом// Украінський нейрохірургічний журнал. - 2000. - №3. - C. 126-130.
4. Семисалов С.Я., Козинский А.В., Бондарь В.А Обоснование стандартов качества медицинской помощи больным с острой черепно-мозговой травмой в приемном отделении нейрохирургического центра// Украінський медичний альманах. - 2000. - №6. - С. 164-167.
5. Семисалов С.Я., Козинский А.В. Клинико-эпидемиологические и возрастные особенности черепно-мозгового травматизма в г. Донецке// Вопросы экспериментальной и клинической медицины. - Донецк, ДОНГМУ, 2000. - Вып. 4, Т. 1. - С. 41-44.
6. Козинский А.В. Особенности интенсивной терапии у детей с травматическими внутричерепными гематомами// Украінський нейрохірургічний журнал. - 2001. - №2. - C. 80-81.
7. Козинский А.В. К вопросу о диагностике объема травматических внутричерепных гематом у детей// Бюл. УАН. - 1998. - № 6. - С. 56.
