Діагностика і лікування різних клінічних форм енурезу у дітей - Автореферат

Збільшення поширеності нічного нетримання сечі серед дітей та підлітків свідчить про низьку ефективність існуючих методів профілактики та недостатню обґрунтованість патогенетичних підходів до лікування, оскільки механізми, що лежать в основі виникнення енурезу, ще повністю не вивчені (О.Ф.Возіанов, Д.А. Але питання про характер порушень активності центральної та вегетативної нервової системи, нервово-мязової передачі, центральної, мозкової і периферійної гемодинаміки, стан мікроциркуляції та уродинаміки сечових шляхів у дітей, хворих з різними клінічними формами енурезу потребують подальшого дослідження для розробки диференційованих підходів до патогенетичного лікування. МЕТА РОБОТИ - підвищити ефективність лікування енурезу у дітей на основі розробки комплексу нових методів і діагностичних критеріїв різних клінічних форм захворювання та індивідуалізації їх терапевтичної тактики. Методи дослідження: популяційно-епідеміологічні - для встановлення поширеності та факторів ризику виникнення різних клінічних форм енурезу у дітей; клінічні - для оцінки стану дитини, перебігу захворювання; анкетно-опитувальні - для визначення особливостей нічного нетримання сечі порівняно з дізуричними проявами; генетичні - для виявлення дерматогліфічних маркерів та рівня спадковості патології; нейро-та психологічне тестування - для визначення топіки ураження головного мозку та емоційно-особистістних властивостей хворих; бактеріологічні - для виключення наявності інфекцій сечових шляхів; біохімічні - для оцінки стану мінерального обміну; інструментальні - для встановлення функціонального стану ЦНС, ВНС, нервово-мязової передачі, центральної, мозкової, периферійної гемодинаміки, мікроциркуляції та уродинаміки; рентгенологічні - для оцінки структурних змін хребта, головного мозку, сечових органів; статистичні - для обробки та аналізу одержаних даних. Проведені популяційні, клініко-інструментальні та лабораторні дослідження дозволили одержати нові дані про механізми виникнення і розвитку різних клінічних форм енурезу у дітей, виявити невідомі раніше закономірності змін активності центральної та вегетативної нервової системи, психоемоційного стану, особливості нервово - мязової передачі, центральної, периферійної, мозкової гемодинаміки та мікроциркуляції, а також уродинаміки нижніх сечових шляхів, які поглиблюють уявлення про патогенетичні шляхи розвитку та перебігу захворювання і розширюють лікувальні можливості.Залежно від часу виникнення енурезу у 338 хворих виявлено первинну форму та у 147 хворих-вторинну. Стан активності центральної нервової системи у дітей з різними клінічними формами енурезу визначали за допомогою електроенцефалографії (ЕЕГ), яку виконували на восьмиканальному енцефалографі “Schwarzer - ED - 14” (Німеччина) за спеціальними програмами з реєстрацією біопотенціалів мозку у лобних, тімяних, скроневих та потиличних частках та визначенням особливостей біоритміки головного мозку. З метою виявлення особливостей стану нервово-мязової передачі, прямої збудливості мязів та швидкості проведення імпульсу по нервових волокнах у дітей з різними клінічними формами енурезу використовували поверхневу стимуляційну електронейроміографію за розробленою нами атравматичною методикою на апараті “TOENNIS” фірми “Erich Jeager” (Німеччина). За даними літератури (Hjalmas et al., 2004; Yeung et al., 2006), максимальна кількість хворих з енурезом приходиться на 4-5-річних дітей, що не узгоджується з нашими даними (захворюваність в 5 років становила - 15,15%). При вивченні прогностичного значення факторів ризику розвитку енурезу у дітей ми встановили сильну асоціацію та абсолютний ефект, що підтверджувалося високими показниками OR ta AR, зокрема таких біологічних чинників, як спадкові захворювання (енурез у родичів, цукровий та нецукровий діабет, епілепсія та інші психічні захворювання) - AR=89,8-90,6%, OR=8,7-15,5; патологія вагітності та пологів (AR=85,7%; OR=10,9), порушення психомоторного розвитку на першому році життя (AR=88,6%; OR=9,16), а також нічна поліурія та глибокий сон (AR=88,5%; OR=13,4).У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми лікування різних клінічних форм енурезу у дітей шляхом встановлення диференційно-діагностичних критеріїв, визначення особливостей етіологічної структури факторів ризику, розробки та обгрунтування індивідуального підходу до комплексної терапії, яка коректує відповідний тип мінімальних дисфункцій мозку, порушення нервово-мязової передачі, вегетативний гомеостаз, уродинаміку нижніх сечових шляхів, гіпоксичний стан кровообігу та мікроциркуляцію, для підвищення ефективності лікування хворих. Виявлено, що основними факторами ризику виникнення первинної форми енурезу є генетичні, дизонтогенетичні та соціально-психологічні, такі як успадкування за вертикаллю нічного нетримання сечі (OR=7,69), вегетативні та психічні захворювання (OR=12,43), патологія вагітності (OR=7,4), перинатальна енцефалопатія з порушенням характеру сну (OR=9,4), зовнішні та соматичні стигми дизембріог

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ