Діагностика і комплексне хірургічне лікування некротично-запальних уражень стопи у хворих на цукровий діабет - Автореферат

Серед ускладнень ЦД чи не найважчими, через здатність спричинити розвиток феномену взаємообтяження, є хірургічні ускладнення - некротично-запальні ураження стопи (НЗУС), які можуть виникнути на будь-якому етапі розвитку синдрому стопи діабетика (ССД) (Брискин Б.С. и соавт., 1999; Гостищев В.К. и соавт., 1999; Анципович Е.А. та співавт., 2001; Даценко Б.М. и соавт., 2001; Шаповал С.Д., 2001; Шор Н.А., 2001; Антонюк С.М. и соавт., 2002; Павлов Ю.И., 2002; Василюк С.М., 2003; Светухин Складна анатомічна будова стопи у поєднанні з важким некротично-гнійним процесом без чітких меж ураження не дозволяє досягнути радикальності хірургічної санації під час одного хірургічного втручання, а тому воно часто носить багатоетапний характер (Подпрятов С.Є. та співавт., 1996-2005; Гостищев В.К. и соавт., 1999; Светухин Порівнювати результати хірургічного лікування НЗУС у хворих на ЦД нелегко, оскільки автори використовують різні терміни, критерії класифікації, не подають у повному обсязі показників ефективності лікування, частоту ВАНК в абсолютних цифрах на кількість госпіталізованих фізичних осіб, не уточнюють, чи досягнено повного загоєння виразок та операційних ран на момент виписки хворого, рівень післяопераційної та загальної летальності, тривалість лікування у стаціонарі, причини повторної госпіталізації. Мета роботи - покращити результати комплексного хірургічного лікування (КХЛ) хворих на ЦД, ускладнений НЗУС, шляхом зясування механізмів виникнення НЗУС, частоти ранніх і пізніх ускладнень ЦД, визначення критеріїв класифікації НЗУС, порушень метаболізму та гомеостазу, розвитку феномену взаємообтяження, чинників ризику виконання ВАНК і летальності, опрацювання стратегічних принципів і критеріїв ефективності КХЛ. Вперше опрацьовано такі критерії класифікації НЗУС у хворих на ЦД: 1) ступінь ішемії НК; 2) локалізація та поширення НЗУС (дистальна або проксимальна частина стопи, вся стопа, гомілка); 3) ступінь деструкції (поверхневі некрози, виразки на пальцях і стопі або глибокі виразки з поширенням на сухожилля, кістки); 4) характер запальної реакції (сухі некрози, флегмона, абсцес стопи); 5) особливості мікрофлори; 6) ознаки сепсису-ССЗВ; 7) анемія, зумовлена діабетичною нефропатією, сепсисом - ССЗВ або повторними хірургічними втручаннями; 8) інші ускладнення ЦД та супровідні захворювання.До 1-ї групи включили 81 хворого на ЦД типу 1 зі ЗКНК (52 чоловіки і 29 жінок, середній вік 42,8±1,3 року, середня тривалість ЦД 15,7±0,9 року); до 2-ї групи - 67 хворих на ЦД типу 1 з ПКНК (44 чоловіки і 23 жінки, середній вік 51,1±1,4 року, середня тривалість ЦД 19,9±1,0 року); до 3-ї групи - 85 хворих на ЦД типу 2 зі ЗКНК (46 чоловіків і 39 жінок, середній вік 58,8±0,7 року, середня тривалість ЦД 11,5±0,6 року); до 4-ї групи - 132 чоловіки, хворі на ЦД типу 2 з ПКНК (середній вік 64,3±0,6 року, середня тривалість ЦД 13,1±0,7 року); до 5-ї групи - 120 жінок, хворих на ЦД типу 2 з ПКНК (середній вік 65,9±0,6 року, середня тривалість ЦД 12,6±1,0 року); до 6-ї групи - 28 хворих на ЦД типу 2 зі ЗКНК (7 чоловіків і 21 жінка, середній вік 62,1±1,8 року, середня тривалість ЦД 12,4±1,3 року); до 7-ї групи - 121 хворий на ЦД типу 2 з ПКНК, (60 чоловіків і 61 жінка, середній вік 65,8±0,4 року, середня тривалість ЦД 13,6±0,7 року). Привертає увагу те, що у хворих на ЦД типу 1 1-ї та 2-ї груп, які від початку захворювання постійно отримували інсулін, НЗУС виникло пізніше (відповідно через 15,7±0,9 та 19,9±1,0 року), ніж у хворих на ЦД типу 2 3-7-ї груп, які не отримували інсулінотерапії (відповідно через 11,5±0,6, 13,1±0,7, 12,6±1,0, 12,4±1,3 та 13,6±0,7 року) (р<0,05). Водночас, хворі на ЦД типу 2 3-7-ї груп були старші віком (відповідно 58,8±0,7, 64,3±0,6, 65,9±0,6, 62,1±1,8 та 65,8±0,4 року), ніж хворі на ЦД типу 1 1-ї та 2-ї груп (відповідно 42,8±1,3 та 51,1 1,4 року) (р<0,05). Натомість, флегмону стопи визначено серед загалу в 11%, частіше у хворих на ЦД типу 1 1-ї групи зі ЗКНК (20,8%) (р <0,05) і значно рідше у хворих на ЦД типу 2 з ПКНК 5-ї, 7-ї і 4-ї груп (відповідно 5,2%, 5,5% і 6,8%) (р <0,05). Водночас, при ПКНК кальциноз артерій стопи частіше виявлено у хворих на ЦД типу 1 2-ї групи (42%) і у хворих на ЦД типу 2 4-ї - 7-ї груп старшого віку (43%) у порівнянні показників з групою хворих на ЦД типу 1 зі ЗКНК (18%) (р<0,05) молодшого віку (середній вік 42,8±1,3 року).У хворих на ЦД типу 2 зі ЗКНК 3-ї групи (середній вік 58,8±0,7 року, середня тривалість ЦД 11,5±0,6 року) частіше виявляється остеопороз (38%), рідше - остеоліз (19%) у порівнянні з показниками серед усіх хворих (відповідно 24% і 31%) (р<0,05). Водночас, при ПКНК кальциноз артерій стопи частіше розвивається у хворих на ЦД типу 1 2-ї групи (42%) і у хворих на ЦД типу 2 4-ї - 7-ї груп старшого віку (43%) у порівнянні показників з групою хворих на ЦД типу 1 зі ЗКНК (18%) (р<0,05) молодшого віку (середній вік 42,8±1,3 року). При побудові діагнозу, визначенні прогнозу, характеру КХЛ хворих на ЦД, ускладнений НЗУС, необхідно послідовно дотримуватися таких кл

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ