Діагностичне і прогностичне значення стану різних відділів слухового аналізатора при хронічній функціональній гіпотонусній дисфонії - Автореферат

За даними ж аудіометрії в конвенціональному діапазоні частот (125-8000 Гц) відсоток хворих із СНП в групі із прогресуючим перебігом ХФГД майже вдвічі перевищує аналогічний в групі із стабільним перебігом ХФГД (46,02% та 23,81% відповідно). Очевидно, що і в групі з прогресуючим, і в групі “б” зі стабільним перебігом ХФГД відбувається достовірне (p<0,01) зниження амплітуди АРВМ порівняно з контрольною групою, але воно значно більш виражено у тих пацієнтів, у яких гіпотонусна дисфонія має тенденцію до прогресування (Рис.1.) У хворих із прогресуючим перебігом ХФГД було виявлене достовірне (p<0,01) подовження латентних періодів ІІ, ІІІ та V хвиль КСВП і міжпікового інтервалу І-V порівняно з показниками осіб контрольної групи та пацієнтів із стабільним перебігом ХФГД групи “а”, а також доствірне (p<0,01) подовження латентного періоду V хвилі та міжпікового інтервалу І-V КСВП порівняно із даними групи “б”. Першу (А) склали 48 осіб із нормальним слухом як в конвенціональному, так і розширеному діапазоні частот, другу (Б) складали 59 пацієнтів з порушеннями слухової функції лише в розширеному діапазоні частот, до складу третьої групи (В) увійшли 48 хворих на ХФГД, які мали порушення слухової функції як в звичайному, так і в розширеному діапазоні частот. Порівняно з групою IVA (судинні порушення), значення порогів слуху в групі B були достовірно (p<0,01) підвищеними на частотах 9000 та 10000 Гц, а порівняно з групою IVB достовірні (p<0,01) зміни були виявлені на частотах 14000 та 16000 Гц.Тяжкість перебігу, тривалість рецидивів та характер ремісії хронічної функціональної гіпотонусної дисфонії мають взаємозвязок зі станом різних відділів слухового аналізатора, особливо його стовбуромозкових структур. У хворих на ХФГД із вираженими змінами в стовбуромозковому відділі слухового аналізатора за даними КСВП та АРВМ відмічається більш тяжкий перебіг захворювання, з більшою кількістю та тривалістю рецидивів, що потрібно враховувати при діагностиці та лікуванні. При більш широкому частотному діапазоні порушень слуху на тони у хворих на ХФГД спостерігається вищій відсоток скарг “місцевого” (захриплість, дискомфорт в гортані, кашель, мокротиння, втомлюваність голосу) та, особливо, “загального” характеру (головний біль, тяжкість у голові, запаморочення, порушення сну, памяті, емоційна нестійкість, тощо). Зменшення амплітуди АРВМ до (0,07±±0,006) та (0,08±±0,005) см3 відповідно при іпси-та контралатеральній стимуляції тоном 1000 Гц та збільшення тривалості латентних періодів піків ІІ, ІІІ і V хвиль КСВП у хворих на ХФГД до (2,93±0,02; 3,95±±0,01 і 6,01±±0,03) мс відповідно, а також міжпікового інтервалу I-V до (4,23±±0,02) мс, що свідчить про значні порушення на рівні стовбуру мозку у таких хворих, супроводжується збільшенням кількості скарг, особливо, загального характеру та більш тяжким перебігом захворювання з частими рецидивами (5,44±±0,26 на рік). Серед хворих із порушенням слухової функції в діапазоні 4000-16000 Гц спостерігається найвищий (47,92%) відсоток пацієнтів з низькою амплітудою АРВМ, а серед хворих з низькою амплітудою АРВМ виявляється найвищий відсоток (44,22%) осіб із поєднаною патологією голосу і слуху.

1. Тяжкість перебігу, тривалість рецидивів та характер ремісії хронічної функціональної гіпотонусної дисфонії мають взаємозвязок зі станом різних відділів слухового аналізатора, особливо його стовбуромозкових структур. У хворих на ХФГД із вираженими змінами в стовбуромозковому відділі слухового аналізатора за даними КСВП та АРВМ відмічається більш тяжкий перебіг захворювання, з більшою кількістю та тривалістю рецидивів, що потрібно враховувати при діагностиці та лікуванні.

2. Встановлено, що при прогресуючій формі ХФГД частота та ступінь уражень різних відділів слухової системи, особливо її стовбуромозкових структур значно більш виражені, ніж при стабільній.

3. При більш широкому частотному діапазоні порушень слуху на тони у хворих на ХФГД спостерігається вищій відсоток скарг “місцевого” (захриплість, дискомфорт в гортані, кашель, мокротиння, втомлюваність голосу) та, особливо, “загального” характеру (головний біль, тяжкість у голові, запаморочення, порушення сну, памяті, емоційна нестійкість, тощо).

4. Зменшення амплітуди АРВМ до (0,07±±0,006) та (0,08±±0,005) см3 відповідно при іпси- та контралатеральній стимуляції тоном 1000 Гц та збільшення тривалості латентних періодів піків ІІ, ІІІ і V хвиль КСВП у хворих на ХФГД до (2,93±0,02; 3,95±±0,01 і 6,01±±0,03) мс відповідно, а також міжпікового інтервалу I-V до (4,23±±0,02) мс, що свідчить про значні порушення на рівні стовбуру мозку у таких хворих, супроводжується збільшенням кількості скарг, особливо, загального характеру та більш тяжким перебігом захворювання з частими рецидивами (5,44±±0,26 на рік). При нормальних та помірно знижених значеннях амплітуди АРВМ спостерігається менша частота рецидивів захворювання на протязі року.

5. Виявлена залежність між показниками слуху на тони в звичайному і розширеному діапазонах частот та величиною амплітуди АРВМ у хворих на ХФГД. Серед хворих із порушенням слухової функції в діапазоні 4000-16000 Гц спостерігається найвищий (47,92%) відсоток пацієнтів з низькою амплітудою АРВМ, а серед хворих з низькою амплітудою АРВМ виявляється найвищий відсоток (44,22%) осіб із поєднаною патологією голосу і слуху.

6. Величина амплітуди АРВМ є діагностично та прогностично вагомим показником, який дозволяє оцінювати функціональний стан стовбуромозкового відділу слухового аналізатора у хворих на

ХФГД та прогнозувати перебіг захворювання і розвиток сенсоневральних порушень при поєднаній патології голосу і слуху.

7. Дослідження амплітудних характеристик АРВМ при іпси- та контралатеральній стимуляції тоном 1000 Гц з урахуванням порогів слуху на тони в конвенціональному (125-8000 Гц) та розширеному (9000-16000 Гц) діапазонах частот дозволяє підвищити якість діагностики ХФГД, прогнозування її перебігу та обєктивізувати профвідбір і профорієнтацію осіб голосомовних професій.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При обстеженні хворих на ХФГД слід звертати увагу не тільки на “місцеві” скарги (захриплість, дискомфорт в області гортані, кашель та відчуття мокротиння на голосових складках, швидка втомлюваність голосового апарату), але й на “загальні” (головний біль, тяжкість у голові, запаморочення, порушення памяті, порушення сну, дискомфорт в області серця, лабільність артеріального тиску). У хворих на ХФГД з наявністю скарг “загального” характеру зазвичай спостерігаються порушення в стовбуромозкових відділах слухового аналізатора, що є прогностично несприятливою ознакою в плані перебігу захворювання.

2. Пацієнти з ХФГД, які мають порушення слухової функції в конвенціональному та розширеному діапазонах частот, а також зацікавленість стовбуромозкового відділу слухового аналізатора за даними амплітудних характеристик АРВМ та часових КСВП потребують більш поглибленого обстеження та регулярного спостереження у отоларинголога або фоніатра.

3. Показники аудіометрії в звичайному та розширеному діапазонах частот та стан стовбуромозкових структур слухового аналізатора за даними імпедансної аудіометрії і КСВП слід враховувати при обстеженні і лікуванні хворих на ХФГД та вирішенні питань трудової експертизи осіб голосомовних професій.

4. При частих рецидивах у хворих на ХФГД (5,44±±0,26) на рік доцільно проводити дослідження слуху на тони в конвенціональному і розширеному діапазонах частот, імпедансну аудіометрію і дослідження стовбуромозкових викликаних потенціали (КСВП).

5. Величина амплітуди АРВМ може слугувати в якості допоміжного обєктивного критерію при прогнозуванні тяжкості перебігу ХФГД, ефективності її лікування, вирішенні питань трудової експертизи, а також проведенні профвідбору і профорієнтації осіб голосомовних професій.

6. При вираженому зниженні амплітуди АРВМ хворим на ХФГД слід рекомендувати голосове навантаження в зберігаючому режимі, систематичний огляд у фоніатра та періодичні курси лікування. Цим пацієнтам не слід обирати професію, яка повязана з підвищеним голосовим навантаженням, а особам голосомовних професій в ряді випадків доцільно рекомендувати зміну професійної діяльності.

1.Шидловська Т.В., Ярменчук І.А., Куреньова К.Ю. Гемодинамічні зрушення при ранніх порушеннях слуху із скаргами на головний біль //Матеріали ювілейної науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження О.С.Коломійченка. - 1998. - С.705-712.

2.Козак М.С., Куреньова К.Ю. Ранні слухові розлади у осіб, що зазнали дії шуму або радіації //Журн. вушних, носових та горлових хвороб. - 1999. - №3. - С.23-29.

3.Шидловська Т.А., Куреньова К.Ю., Шевцова Т.В. Характеристика часових показників ДСВП при початковій сенсоневральній приглухуватості різного генезу та хворих з ХФПГ //Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - №6. - 1999. - С.58-61.

4.Шидловська Т.В., Куреньова К.Ю., Розкладка І.А., Шевцова Т.В. Стан мозкового кровообігу у робітників шумових підприємств при порушеннях слуху в розширеному діапазоні частот //Матеріали щорічної традиційної весняної конференції Українського наукового товариства отоларингологів., 12-14 травня 1999 р., м.Ужгород, с. 487-489.

5.Куренева Е.Ю. Высокочастотная аудиометрия у больных с функциональными нарушениями голоса в сравнении с группами лиц, подвергшихся действию шума, радиации или имеющих в анамнезе сосудистую патологию //Новости оториноларингологии и логопатологии. - 1999. - №2. - С. 38-42.

6.Шидловская Т.А., Одинцов Ю.В., Куренева Е.Ю. Сравнительная характеристика временных параметров КСВП при начальной сенсоневральной тугоухости различного генеза //Новости оториноларингологии и логопатологии. - 1999. - №2. - С. 43-49.

7.Селезнев С.Б., Куренева Е.Ю. Возможности тимпанометрии в диагностике скрытых нарушений в системе среднего уха //Острое и послеоперационное воспаление в оториноларингологии. Тез. научно-практической конференции, посвященной 65-летию МНИИ уха, горла и носа, 21-23 ноября. М. - 2000. - С.53-55.

8.Селезньов С.Б., Куреньова К.Ю. Кількісна характеристика показників динамічної тимпанометрії у здорових нормальночуючих осіб //Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2000. - №5. - С.43-46.

9.Куреньова К.Ю., Шидловська Т.А. Часові характеристики АРВМ у здорових осіб з нормальним слухом у звичайному та розширеному діапазоні частот //Журн. вушних, носових та горлових хвороб. - 2001. - №1. - С.23-26.

10.Куреньова К.Ю., Шевцова Т.В., Шидловська Т.А. Гемодинамічні зрушення при початкових порушеннях слуху шумового генезу //Журн. вушних, носових та горлових хвороб. - 2001. - Додаток до №3. - С.88-89.

11.Шидловська Т.А., Куреньова К.Ю. Розподіл скарг хворих з хронічними функціональними розладами голосу в залежності від величини амплітуди АРВМ та ступеню розладу слуху //Журн. вушних, носових та горлових хвороб. - 2001. - №6. - С.42-48.

12. Шидловська Т.А., Куреньова К.Ю. Характеристика амплітуди АРВМ та слухової функції в конвенціональному та розширеному діапазонах частот у хворих з функціональними порушеннями голосу //Журн. вушних, носових та горлових хвороб. - 2002. - №1. - С.6-11.

13. Шидловська Т.А., Куреньова К.Ю. Взаємозвязок амплітудних показників акустичного рефлексу внутрішньовушних мязів та часових характеристик коротколатентних слухових викликаних потенціалів при хронічній функціональній гіпотонусній дисфонії //Журн. вушних, носових та гролових хвороб. - 2002. - №2. - С.1-8.

14. Куреньова К.Ю. Показники високочастотної аудіометрії у хворих з порушеннями голосу та у осіб, що зазнали дії шуму радіації, або мали в анамнезі судинні захворювання // Матеріали щорічної традиційної весняної конференції Українського наукового товариства отоларингологів., 12-14 травня 1999 р., м.Ужгоород.- С. 107-110.

15. Шидловська Т.А., Куреньова К.Ю. Скарги хворих із хронічною функціональною гіпотонусною дисфонією з урахуванням величини амплітуди АРВМ та ступеню порушення слуху //Матеріали щорічної традиційної весняної конференції Українського наукового товариства отоларингологів., 26-28 травня 2002 р., м. Чернівці.- С. 85.

16. Шидловська Т.А., Куреньова К.Ю., Шевцова Т.В., Мельник М.А. ДСВП при початковій сенсоневральній приглухуватості різного генезу та при сенсоневральній приглухуватості у поєднанні з хронічними функціональними порушенями голосу //Матеріали щорічної традиційної весняної конференції Українського наукового товариства отоларингологів., 26-28 травня 2002 р., м. Чернівці.- С.86.

17.Шидловская Т.А., Куренева Е.Ю. Качественная и количественная характеристика показателей тимпанометрии у лиц с нормальным а также нарушеным голосом и слухом //Матеріали щорічної традиційної осінньої конференції Українського наукового товариства отоларингологів., 8-9 жовтня, 2001 р., м.Вінниця.-С.139-140.

18. Заболотный Д.И., Шидловская Т.А., Куренева Е.Ю., Червиц Г.К. Значение состояния слуховой системы у лиц голосоречевых профессий //Материалы IV международного симпозиума “Современные проблемы физиологии и патологии слуха, г. Суздаль, 19-21 июня 2001 г.- С.73-74.

19.Заболотный Д.И., Шидловская Т.А., Куренева Е.Ю., Малежик О.И. Анализ жалоб пациенток с хронической функциональной гипотонусной дисфонией с учетом показателей амплитуды акустического рефлекса внутриушных мышц //Материалы научно-практической конференции “Актуальные вопросы фониатрии и реконструктивной хирургии гортани”, г. Москва, 20-22 мая 2002 г.- С.34.