Лейкоз великої рогатої худоби як хронічна інфекційна хвороба пухлинної природи. Серологічний моніторинг та особливості прояву лейкозу великої рогатої худоби в природно-екологічних умовах Сумщини. Характеристика господарства та аналіз дослідження.
При низкой оригинальности работы "Діагностичні аспекти лейкозу великої рогатої худоби в СТОВ "Вікторія" Краснопільського району Сумської області", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Лейкози становлять одну з найбільш актуальних проблем патології людей і тварин (Котлярова Н.Н., 1973; Зильбер Л.А. та ін., 1975; Бусол В.О., 1983; Крикун В.А., 1999; Петров Н.И., 1999). Проблема лейкозу великої рогатої худоби на сучасному етапі вийшла за рамки ветеринарної медицини, вона має також загальнобіологічне і соціальне значення (Шишков В.П., 1988; Москалик Р.С., 1989; Гулюкин М.И., 1999). Вагомий внесок у розкриття етіологічної суті лейкозу великої рогатої худоби внесли вітчизняні та іноземні вчені. Для формування наукової концепції протилейкозних заходів потрібно було вивчити особливості прояву епізоотичного процесу та його рушійних сил - джерела збудника інфекції, сприйнятливих тварин, механізму передачі збудника інфекції. Інструкція щодо боротьби з лейкозом великої рогатої худоби, розроблена у 1984 році, діяла у колишньому СРСР до 1990 року.Аналіз даних літератури показали, що при сучасній технології ведення галузі в господарствах не завжди вдається досягти бажаних результатів із-за наявних відступів від вимог інструкції по боротьбі з ЛВРХ (невчасна ізоляція інфікованих тварин, через нестачу приміщень і працівників, слабкий облік, низький рівень селекційно-племінної роботи, недотримання правил асептики при проведенні планових ветеринарних заходів: ректальні дослідження, взяття крові, щеплення і ін.).Дипломна робота виконувалася на базі молочнотоварної ферми ТОВ “Вікторія” Краснопільського району Сумської області, Сумської обласної державної та Краснопільської районної державних лабораторій ветеринарної медицини, а також на кафедрі епізоотології та ОЄВС Сумського національного аграрного університету. Метою нашої роботи було провести серологічний моніторинг та вивчити особливості прояву лейкозу великої рогатої худоби в природно-екологічних умовах Сумщини. Для досягнення поставленої мети, були сформульовані такі задачі: § провести серологічний моніторинг та визначити показники неблагополуччя щодо лейкозу великої рогатої худоби в Україні і Сумській області; § вивчити морфологічну характеристику органів і тканин великої рогатої худоби залежно від стадії лейкозного процесу; Робота виконувалася в 2009-2010 рр. на кафедрі епізоотології та організації і економіки ветеринарної справи Сумського національного аграрного університету, у відділі діагностики і заходів боротьби з лейкозом Сумської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини.На півночі та півдні району протікають дві великі річки - Десна та Сейм, окрім того в районі нараховується ще вісім маленьких річок та декілька озер; площа водяного дзеркала на території району складає 693 га. В районі нараховується 15 господарств, які займаються тваринництвом. В господарствах різних форм власності Краснопільського району станом на 01.01.2008 року нараховувалось: 7121 гол. Загальна площа земель в господарстві складає 2996,31 га, з них с.г угіддя складають 1450 га (табл. Щодо епізоотичної ситуації на МТФ ТОВ „Вікторія”, то аналізуючи дані епізоотичного журнала Краснопільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, щомісяної інформації по формі 1-Вет, а також епізоотичного журнала господарства, нами було встановлено, що на протязі останніх 5-ти років господарство було благополучним по основним гостроінфекційним (сибірка, сказ, хламідіоз, колібактеріоз, парагрип і ін.), а також щодо туберкульозу та лептоспірозу.Захворювання лейкозами і смертність від них великої рогатої худоби, головним чином високопродуктивних корів, у багатьох країнах продовжує збільшуватись, що у повній мірі позначається на виробництві продуктів тваринництва та їх якості (табл. При серологічному досліджені 5133 гол. бугаїв-плідників (126 держплемстанцій), виявлено 12,7% великої рогатої худоби, яка інфікована вірусом лейкозу. Отже, реакція імунодифузії з сироваткою крові корів в 4,7% випадків за 5-10 днів до і після отелення не виявляє тварин, хворих на лейкоз. Регулярні серологічні дослідження тварин в РІД дозволили суттєвим чином змінити прояв епізоотичного процесу, рівень інфікованості тварин вірусом лейкозу поступово знижувався як серед маточного поголівя, так і серед молодняку великої рогатої худоби. Результати проведених нами порівняльних досліджень з використанням РІД і ІФА показали, що з 20 проб сироваток крові молодняка великої рогатої ІФА показали, що з 20 проб сироваток крові молодняка великої рогатої худоби в РІД позитивно реагуючих не виявлено, тоді як методом ІФА специфічні антитіла до лейкозного антигена були виявлені у 3 тварин, що складає 15% випадків від 100% негативних проб в РІД.Законодавство по охороні праці складається з Закону України "Про охорону праці", Кодексу законів про працю та інших нормативних актів [45]. Працівники віком до 18 років, а також вагітні жінки та жінки, що годують груддю, до цієї роботи не допускаються. До роботи з догляду за тваринами, підозрілими у захворюванні на лейкоз, допускаються працівники, які проінструктовані про особисті застережні заходи та правила поводження із зараженим матеріалом, а також про догляд за хво
План
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Висновок з огляду літератури
2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Матеріали і методи дослідження
Вывод
.4 Обговорення результатів власних досліджень
2.5 Розрахунок економічної ефективностіПроблема лейкозів як людини так і великої рогатої худоби має велике біологічне, економічне і соціальне значення. Захворювання лейкозами і смертність від них великої рогатої худоби, головним чином високопродуктивних корів, у багатьох країнах продовжує збільшуватись, що у повній мірі позначається на виробництві продуктів тваринництва та їх якості (табл. 3).
Таблиця 3.
Епізоотична ситуація щодо лейкозу великої рогатої худоби в країнах світу за 2003-2007рр.
Показники Кількість країн по роках
2003 2004 2005 2006 2007
Країни, що подали достовірні дані 128 134 122 137 121
Благополучні країни 13 22 20 17 19
Країни, в яких хвороба не реєструвалась у звітному році 59 54 47 47 44
Країни, де лейкоз виявляли клінічними та іншими методами 58 46 42 44 43
Те ж, де хворобу виявляли лише серологічними методами 8 13 13 29 15
Відсутня достовірна інформація 23 8 15 7 7
В Україні склалася надзвичайно складна епізоотична ситуація щодо лейкозу великої рогатої худоби. При серологічному досліджені 5133 гол. бугаїв-плідників (126 держплемстанцій), виявлено 12,7% великої рогатої худоби, яка інфікована вірусом лейкозу. Так, інфікованість великої рогатої худоби Запорізького облплемобєднання склала 50%, Донецького - 36,5%, Волинського - 17,7%, Херсонського - 16,5%, Одеського - 16,0%. У 139 держплемзаводах України утримувалось 126,9% серопозитивних племінних корів, які не могли використовуватись для відтворення високопродуктивних бугаїв (табл. 4).
Таблиця 4
Аналіз захворювання тварин по Україні щодо лейкозу станом 01.02.2011 р.
Назва хвороби За звітний місяць Залишилось на кінець місяця З початку поточного року виявлено н/п захворіло гол. забито гол. загинуло гол. оздоровлено, пунктів н/п хворих тварин гол. виявлено н/п захворіло гол. забито гол. загинуло гол. оздоровлено, пунктів
Лейкоз 1 595 131 0 0 31 6363 1 733 449 0 0
Рівень сероконверсії, визначення і терміни елімінації протилейкозних антитіл в біологічних рідинах корів і телят
При визначенні рівня сероконверсії у інфікованих тварин, були досліджені проби сироваток крові 64 тільних корів. У всіх досліджуваних тварин діагноз на лейкоз в реакції імунодифузії був поставлений за 1,5-4 міс. до отелення. При дослідженні проб сироваток крові РІД-позитивних глибокотільних корів за 5-10 днів до отелення спостерігалося “випадіння” позитивної реакції у 3 тварин, що складає 4,7%.
Через 10 днів після отелення РІД-позитивність відновилася у однієї корови, при цьому РІД-негативними залишилися 2 корови або 3,1%. У всіх корів позитивна відповідь на лейкозний антиген в реакції імунодифузії була відновлена на 40-й день після отелення. Для встановлення можливості використовування молозива і молока в якості діагностичних рідин нами були досліджені проби сироваток молозива і молока (мал. 2 та 3) РІД-позитивних корів на предмет наявності протилейкозних антитіл в реакції імунодифузії (мал. 4 та 5).
Одержані дані свідчать, що при дослідженні сироваток молозива в перший день після отелення позитивно прореагувало в реакції імунодифузії 18 проб з 64 або 28,1%. Надалі спостерігалося поступове зменшення кількості корів, в молозиві і молоці яких виявлялись протилейкозні антитіла (мал. 6). Так, на 5 день їх кількість складала 26,6%, на 10 день -18,7%, на 30 день -9,4% і на 40 день -1,6%.
Малюнок 6. Показники протилейкозних антитіл в молоці і молозиві
При дослідженні проб сироватки крові 18 новонароджених телят ряду тваринницьких господарств Сумської області, одержаних від РІД-позитивних корів до першого напування їх материнським молозивом, в жодній пробі не виявлені противірусні антитіла до лейкозного антигена.
Через 12-24 години після напування телят молозивом РІД-позитивних матерів в їх крові стали виявлятися колостральні антитіла (мал. 7). На першу добу протилейкозні антитіла виявлялися в 61,1% випадків. На пяту добу таких тварин було 72,2%. Проте вже на десяту добу кількість таких телят складала 44,4%. Тенденція до зменшення числа телят, в крові яких визначаються колостральні антитіла, зберігалася і надалі. Так на тридцяту добу РІД-позитивними виявилися 16,7% телят, а на сорокову - тільки 5,6%.
Малюнок 7. Показники колостральних антитіл у телят
Отже, реакція імунодифузії з сироваткою крові корів в 4,7% випадків за 5-10 днів до і після отелення не виявляє тварин, хворих на лейкоз. У сироватці молозива першого надою корів, хворих на лейкоз, протилейкозні антитіла виявляються в 28,1% випадків. В подальшому кількість корів, у молоці яких визначались антитіла, швидко зменшувалася і до 40-го дня лактації таких корів залишається не більше 1,6%. З молозива протилейкозні антитіла потрапляють у сироватку крові телят в 72,2% випадків, де зберігаються біля 40 днів.
Вплив ВЛВРХ на морфологічну характеристику органів і тканин великої рогатої худоби залежно від стадії лейкозного процесу
При дослідженні хворих на хронічний лімфолейкоз тварин встановили, що 52,4 % з них мали початкову (9-20 тис./мкл лейкоцитів), 42,8 % - клініко-анатомічних змін (до 50 тис./мкл лейкоцитів) та 4,8 % генералізовану (50-380 тис./мкл лейкоцитів і більше) стадії захворювання. Частота ураження та характер патоморфологічних змін в органах і тканинах залежала від стадії розвитку хвороби (табл. 8). лейкоз худоба хвороба пухлинний
Таблиця 8
Патоморфологічні зміни в органах і тканинах великої рогатої худоби на різних стадіях лімфоїдного лейкозу, %
Органи Клініко-анатомічних змін Генералізована
Лімфовузли 46 100
Селезінка 51 100
Серце 8 62
Легені 4 25
Печінка 12 63
Нирки 6 50
Після вимушеного забою 10-ти РІД-позитивних тварин з клінічними ознаками лейкозу, при проведені ветеринарно-санітарної експертизи у двох тушах були виявлені патологоанатомічні зміни у внутрішніх органах, які характерні для лейкозу. При огляді поверхневих лімфатичних вузлів виявили, що підщелепні, передлопаткові та надвимяні лімфовузли збільшені в обємі, капсула їх напружена. На розрізі пульпа випирає, паренхіма сіро-білого кольору, дряблої консистенції, поверхня розрізу волога, салоподібна.
У серці перикард був сірим, гладеньким, тьмяним, помірно вологим, прозорим (мал. 8). Серце було збільшене за рахунок потовщення всіх його стінок, і не однотонно забарвлене у червоний і плямисто сіро-білий колір, в ділянці передсердь виявили опухо-подібні розрости, саловидні на розрізі (мал. 9 та 10). Епікард гладенький, блискучий, прозорий, сірого кольору. На розрізі міокард біло-сірого, червоного та сіро-червоного кольорів, сухий, пронизаний біло-сірими саловидними вогнищами, прожилками, малюнок зітертий, дряблий. Ендокард гладенький, блискучий, сірий, помірно вологий.
Легені не спавші, з поверхні і на розрізі неоднотоно забарвленні в сірий, сіро-червоний та червоний кольори, вологі, тістоподібної консистенції, малюнок зітертий (мал. 11). При натисканні із судин виділяється незначна кількість темно-червоної крові, а з бронхів - піниста сіро-червона рідина. А у однієї з туш на поверхні легень виявили розрости сірого кольору, саловидні на розрізі.
Селезінка значно збільшена, капсула сильно напружена, ущільнена, кінці заокруглені (мал. 12). На розрізі пульпа крупнозерниста, рихла, малинового кольору зі збільшеними білими фолікулами, волога (мал. 13).
Печінка збільшена в обємі, дрябла, темно-червоного кольору. На розрізі значно зволожена, з судин стікає темно-червона кров, неоднотоно забарвлена у темно-червоний і коричневий кольори, малюнок дещо зітертий. Виявляли пухлиноподібні розростання сірого кольору, що виступають над поверхнею органа (мал. 14, 15 та 16).
Нирки збільшені в обємі, дряблі, колір не однотонний від коричневого до сірого. Капсула знімається легко (мал. 17).
Виявляли обмежені лейкозні осередки (мал. 18). На розрізі кіркова речовина такого ж кольору як із зовні, а мозкова темно-червоного кольору. Межа між кірковою та мозковою зонами слабо виражена. Малюнок згладжений.
При гістологічному дослідженні у нирках, печінці спостерігали скупчення лімфоцитів у просвіті капілярів та інфільтрацію лімфоїдними клітинами інтерстиціальної тканини (мал. 19, 20, 21).
Мезентеріальні лімфатичні вузли незначно збільшені, сіро-білого кольору, дряблі. На розрізі сухуваті, колір такий як і з поверхні, малюнок зітертий. Ще у однієї туші, крім перерахованих вище змін, виявили, що передлопаткові лімфатичні вузли забарвлені у темно-вишневий колір із саловидними розростами на поверхні і нетипову внутрішньочерепну лімфосаркому (мал. 22).
У матці також спостерігалися вогнищеві розростання сіро-білого кольору. У шлунку виявляли виразки (мал. 23).
При хронічному лімфолейкозі з некровотворних органів у першу чергу уражується печінка (63 %), потім серце (46 %), нирки (43 %) та легені (21 %).
На ранній стадії захворювання паренхіма печінки була без виражених морфологічних змін, властивих лімфолейкозу великої рогатої худоби.
На стадії клініко-анатомічних змін ураження міокарда лейкозними клітинами виявляли переважно у вогнищевій формі. На генералізованій стадії захворювання серце збільшувалося, спостерігалось потовщення стінок міокарда. При тяжкій формі ураження паренхіма печінки була в стані атрофії.
Вплив ВЛВРХ на морфологічний склад і біохімічні показники крові тварин на різних стадіях перебігу хвороби
При визначенні впливу ВЛВРХ на морфологічні і біохімічні показники крові РІД-негативних, РІД-позитивних і гематологічно хворих на лейкоз корів РІД-позитивних і гематологічно хворих на лейкоз корів нами були одержані наступні результати, представлені в таблиці 9.
Таблиця 9
Динаміка зміни морфологічних і біохімічних показників крові корів залежно від стадії інфекційного процесу при лейкозі великої рогатої худоби (n=26)
Альбуміни, в проц. 26±0,41*** 41±0,57 20±0,60*** 38-50 б-глобуліни, в проц. 10±0,30*** 12±0,45 14±0,46** 12-20 в- глобуліни, в проц. 19±0,37*** 13±0,47 15±0,29** 10-19 г- глобуліни, в проц. 45±0,37*** 27±0,48 45±0,48*** 25-40
Примітка: *-р<0,05 **-р<0,01 ***-р<0,001 щодо показників РІД-негативних тварин.
З таблиці 9 видно, що основні біохімічні показники крові неінфікованих корів перебувають у межах фізіологічної норми, тоді як в інфікованої вірусом лейкозу худоби спостерігаються зміни біохімічних показників крові, що залежать від стадії інфекційного процесу. Так, у РІД-позитивних тварин кількість лейкоцитів і лімфоцитів постійно збільшується і у гематологічно хворих тварин перевищує верхню межу норми на 7,34 і на 9,5 Г/л відповідно, тоді як кількість еритроцитів у всіх тварин знаходиться в межах норми, але залежно від стадії хвороби простежується тенденція до її зменшення. В період гематологічних змін спостерігається зниження гемоглобіну, що вказує на пригнічення гемопоезу. Різниця кількості загального білка в крові РІД-позитивних і гематологічно хворих тварин незначна, що вказує на динаміку компенсаторної функції макроорганізму.
При розвитку інфекційного процессу кількість кальцію знижена, а фосфору - підвищена. На гематологічній стадії обидва показники нижче за норму. Причиною цього може бути порушення функції навколощитовидних залоз. У гематологічно хворих корів величина резервної лужності знижується до нижньої межі фізіологічної норми, що свідчить про вірогідний розвиток ацидозу. Аналогічна ситуація спостерігається і при визначенні показників печінкової проби, що відображають порушення в роботі печінки, виражених диспропорцією білкових фракцій. Диспротеїнемія виявляється різким зниженням альбумінів, помірним зниженням б-глобулінів на фоні значного збільшення г-глобулінів і помірного - в-глобулінів.
Методологічні аспекти застосування ІФА в господарстві з незначним поширенням лейкозної інфекції
Застосування реакції імунодифузії, як показали наші дослідження, для зясування серологічного статусу таких телят є недостатнім, оскільки ми не отримуємо обєктивної картини. А тому основні дослідження мають спиратися на імуноферментний аналіз. Діагностичні (ІФА) дослідження з інтервалом у 3 міс. дозволяють у короткий термін зясувати серологічний статус всіх тварин, тобто встановити, чи вони є ще носіями колостральних антитіл, чи це вже розвиток інфекційного процесу. Останній факт є важливим, оскільки дозволяє своєчасно видалити із загальної групи інфікованих тварин і тим самим попередити поширення інфекції.
Проведені нами дослідження підтверджують, що в СТОВ «Вікторія» за ступенем прояву інтенсивності епізоотичного процесу слід віднести до категорії з незначним розповсюдженням онкорнавірусної інфекції (не перевищує 10%). Найменшу кількість інфікованих тварин було виявлено в лютому (0,9%), найбільшу - в березні (9,1%). Динаміка інцидентності вірусом лейкозу серед маточного поголівя за цей період наведена на малюнку 24. Серологічні дослідження маточного поголівя показують, що за аналізований період рівень інфікованості коливається у середньому від 0,9 до 9,1%. Значне коливання інфікованості можна пояснити тим, що під час формування стада групи корів формувалися за мірою їх надходження і, як правило, приміщення заповнювали тваринами з невеликої кількості господарств. А в разі наявності прихованого джерела лейкозної інфекції за сприйнятливих умов захворювання швидко поширюється серед решти поголівя, що й підтверджується результатами наших досліджень. Фактично за рік з моменту формування стада лейкоз набув значного поширення, оскільки захворювання було діагностовано у тварин всіх приміщень. Тобто, у господарстві створилися умови для розвитку інфекційного і епізоотичного процесів, наслідком чого було поступове включення молодняку великої рогатої худоби.
Малюнок 24. Результати інфікованості маточного поголівя великої рогатої худоби в СТОВ «Вікторія» за 2010 р.
Найвищий рівень інфікованості вірусом лейкозу серед молодняку великої рогатої худоби зафіксований у березні - 10%, червні - 7,3%. Отже, у стаді існують активні шляхи передачі збудника від інфікованих корів-матерів потомству (телятам), а за відсутності системи ізольованого вирощування молодняку онкорнавірусна інфекція швидко поширюється. Отримані результати підтверджують, що в разі занесення в господарство лейкоз набуває стаціонарності, тривалий час перебігає приховано (не виявляються у РІД), що сприяє поступовому включенню в епізоотичний процес більшої кількості сприйнятливого поголівя. Зазначене вказує на недостатню чутливість тесту імунодифузії, який використовується для діагностики лейкозу. У такому випадку процес оздоровлення неблагополучних господарств навіть при ретельному виконанні всіх вимог діючої інструкції щодо лейкозу великої рогатої худоби затягується на невизначений термін, за який хвороба завдає значних економічних збитків.
Методологічні аспекти застосування ІФА в господарстві зі значним поширенням лейкозної інфекції
СТОВ «Вікторія» Краснопільського району Сумської області тривалий час є неблагополучною щодо онкорнавірусної інфекції. Аналізуючи дані серологічних досліджень більш ніж за 15 років, слід відмітити значне коливання рівня інфікованості. Причому такі коливання були досить суттєвими, а саме від 4,8% у 2008 р. до 32,8 у 2010 р., тобто лейкоз у господарстві став динамічною, стаціонарною хворобою. З упровадженням оздоровчих заходів рівень інфікованості великої рогатої худоби вірусом лейкозу у господарстві поступово знижувався. Якщо у 2006 р. він становив 20,1%, то у 2009 р. - 2,31%, що у 8,7 разів менше. Регулярні серологічні дослідження тварин в РІД дозволили суттєвим чином змінити прояв епізоотичного процесу, рівень інфікованості тварин вірусом лейкозу поступово знижувався як серед маточного поголівя, так і серед молодняку великої рогатої худоби. У 2010 р. проти 2008 рівень інфікованості маточного поголівя знизився в 18,3 разів, і становив відповідно 40,3 і 2,2 %. Аналогічно зменшилась інфікованість вірусом лейкозу й молодняку - з 12,4% у 2008 р. до 1,9% - у 2010 р. Проте тестування сироваток крові тварин з приводу лейкозу вже у наступному році показало зростання рівня інфікованості. Так, проти 2010 р., рівень інфікованості серед маточного поголівя зріс у 2,3 рази, а серед молодняку великої рогатої худоби - в 1,6 рази. Отримані дані ще раз підтверджують, що оздоровлення господарств від лейкозу великої рогатої худоби на сучасному етапі вимагає удосконалення. Саме рівень чутливості РІД, на наш погляд, і є фактором, який стримує строки оздоровлення господарств від онкорнавірусної інфекції (мал. 25).
Малюнок 25. Закономірність розвитку епізоотичного процесу за лейкозу великої рогатої худоби при значному поширенні онкорнавірусної інфекції
Малюнок 26. Закономірність розвитку епізоотичного процесу за лейкозу великої рогатої худоби при значному поширенні онкорнавірусної інфекції
Тестування сироваток крові РІД-негативних тварин імуноферментним методом (мал. 27) показало недостатню чутливість реакції імунодифузії. Інцидентність захворювання зросла від 3,9 % (за результатами РІД) до 32,2 % (за результатами ІФА). Тобто, чутливість ІФА у такому випадку у 8,3 разів перевищує чутливість РІД. Подальші серологічні дослідження з використанням ІФА показали, що стадія максимального підйому швидко переростає у стадію згасання, оскільки упродовж 4-х досліджень з інтервалом у 3 міс. інцидентність захворювання вдалося знизити до 3,4%.
Порівняльна оцінка методів РІД і ІФА при діагностиці лейкозу великої рогатої худоби
Результати проведених нами порівняльних досліджень з використанням РІД і ІФА показали, що з 20 проб сироваток крові молодняка великої рогатої ІФА показали, що з 20 проб сироваток крові молодняка великої рогатої худоби в РІД позитивно реагуючих не виявлено, тоді як методом ІФА специфічні антитіла до лейкозного антигена були виявлені у 3 тварин, що складає 15% випадків від 100% негативних проб в РІД. Аналогічні дані одержані і при паралельному тестуванні 28 проб сироваток крові корів.
Методом ІФА протилейкозні антитіла виявлені у всіх пробах, а за допомогою РІД специфічні антитіла визначені тільки в 82% випадків, що на 18% менше ніж в ІФА. Одержані дані наочно підтверджують, що ІФА в середньому на 16,5% чутливіший за РІД і може у встановленому порядку застосовуватися при діагностиці лейкозу великої рогатої худоби.
Аналіз діагностичних досліджень з питань лейкозу великої рогатої худоби у деяких господарствах Краснопільського району Сумської області вказує на те, що при оздоровленні неблагополучних господарств особливу увагу слід приділяти молодняку великої рогатої худоби. Систематичні діагностичні дослідження, ізоляція інфікованих тварин поступово знижують інцидентність захворювання в господарствах, де рівень інфікованості не перевищує 10%.
У СТОВ «Вікторія» Краснопільського району Сумської області інцидентність вірусу лейкозу великої рогатої худоби серед маточного поголівя у 2010 р. проти 2009 р. знизилася з 5,2 до 1,73%. Показовим є те, що на фоні зниження інцидентності серед маточного поголівя інцидентність вірусом лейкозу серед молодняку є досить високою і навіть може зростати, наприклад, у цьому господарстві у 2010 р. проти 2009 р. вона зросла в 1,25 раза.
У категорії господарств з рівнем інфікованості вірусом лейкозу від 10,1 до 20,0% фактичного зниження рівня інфікованості вірусом лейкозу серед молодняку не спостерігається. За період з 2008 по 2010 рік рівень інфікованості коливався від 4,45 ±1,68 до 10,01±2,2%. Це означає, що навіть за ретельного дотримання правил діючої інструкції, регулярних серологічних досліджень (за результатами РІД) та ізольованого вирощування молодняку швидкими темпами знизити рівень інфікованості вірусом лейкозу не вдається, оскільки, на наш погляд, інцидентність вірусом лейкозу підтримується переважно за рахунок молодняку.
Застосування реакції імунодифузії не дозволяє ефективно і своєчасно виявити прихованих вірусоносіїв та тварин на ранній стадії розвитку інфекційного процесу. Залишаючись у стаді, вони являють собою приховане джерело збудника інфекції, за рахунок чого й підтримується інфекційний та епізоотичний процес при лейкозі великої рогатої худоби. Це підтверджує факт значної ролі молодняку великої рогатої худоби у поширенні онкорнавірусної інфекції.
До напування молозивом, за результатами РІД, антитіла до ВЛ були виявлені у 6,2% телят, отриманих від корів, інфікованих вірусом лейкозу. За результатами ІФА, внутрішньоутробне інфікування ВЛ ВРХ було виявлене у 12,5% тварин. Внутрішньоутробного інфікування телят контрольної групи вірусом лейкозу виявлено не було ні за результатами РІД, ні за результатами ІФА. Результати зясування подальшого серологічного статусу дослідних тварин показали, що у 2-місячному віці за результатами ІФА позитивна реакція була виявлена у 46,8% телят, що у 2,15 рази більше, порівняно з РІД.
Тестування дослідних зразків у 5- місячному віці за результатами ІФА показало, що позитивна серологічна реакція на лейкоз збереглася у 18,7% тварин. Тобто, у 2-місячному віці частина телят ще є носіями колостральних антитіл. За результатами РІД було виявлено всього 6,2% тварин, що у 3,1 рази менше, порівняно з імуноферментним методом діагностики.
У подальшому кількість тварин з позитивною ІФА-реакцією на лейкоз у групі зростає і становить 28,1 %, причому в 12,5% випадків інфекція була виявлена вперше. Діагностичні дослідження сироваток крові тварин контрольної групи підтверджують, що за результатами першого тестування, як РІД, так і ІФА, тварин з позитивною серологічною реакцією виявлено не було. Проте вже при наступному тестуванні через 3 міс. за результатами РІД позитивна серологічна реакція була виявлена у 4,1% тварин, що в 2 рази менше, порівняно з ІФА (мал. 27).
Малюнок 27. Результати діагностичних досліджень тварин дослідної групи в РІД та ІФА.
Таким чином, аналіз отриманих результатів досліджень показує, що навіть за умови утримання ізольованими групами молодняку від інфікованих та неінфікованих вірусом лейкозу корів відбувається поширення онкорнавірусної інфекції. За нашими даними, більшість телят при народженні вільні від вірусу лейкозу. Зараження певної частини тварин у більш пізньому віці повязане зі спільним утриманням їх з телятами, у яких було виявлене внутрішньоутробне інфікування (18,7% у нашому випадку). Недостатня чутливість РІД не дозволяє виявляти тварин на ранньому ступені прояву інфекційного процесу, що сприяє поширенню збудника серед решти поголівя. За період експериментальних досліджень саме таким шляхом заразилося 12,5% тварин дослідної групи.
2.4 Обговорення результатів власних досліджень
Проблема лейкозів як людини так і великої рогатої худоби має велике біологічне, економічне і соціальне значення. Захворювання лейкозами і смертність від них великої рогатої худоби, головним чином високопродуктивних корів, у багатьох країнах продовжує збільшуватись, що у повній мірі позначається на виробництві продуктів тваринництва та їх якості.
В Україні склалася надзвичайно складна епізоотична ситуація щодо лейкозу великої рогатої худоби. При серологічному досліджені 5133 гол. бугаїв-плідників (126 держплемстанцій), виявлено 12,7% великої рогатої худоби, яка інфікована вірусом лейкозу. Так, інфікованість великої рогатої худоби Запорізького облплемобєднання склала 50%, Донецького - 36,5%, Волинського - 17,7%, Херсонського - 16,5%, Одеського - 16,0%. У 139 держплемзаводах України утримувалось 126,9% серопозитивних племінних корів, які не могли використовуватись для відтворення високопродуктивних бугаїв.
При визначенні рівня сероконверсії у інфікованих тварин, були досліджені проби сироваток крові 64 тільних корів. У всіх досліджуваних тварин діагноз на лейкоз в реакції імунодифузії був поставлений за 1,5-4 міс. до отелення. При дослідженні проб сироваток крові РІД-позитивних глибокотільних корів за 5-10 днів до отелення спостерігалося “випадіння” позитивної реакції у 3 тварин, що складає 4,7%.
Через 10 днів після отелення РІД-позитивність відновилася у однієї корови, при цьому РІД-негативними залишилися 2 корови або 3,1%. У всіх корів позитивна відповідь на лейкозний антиген в реакції імунодифузії була відновлена на 40-й день після отелення. Для встановлення можливості використовування молозива і молока в якості діагностичних рідин нами були досліджені проби сироваток молозива і молока РІД-позитивних корів на предмет наявності протилейкозних антитіл в реакції імунодифузії.
Одержані дані свідчать, що при дослідженні сироваток молозива в перший день після отелення позитивно прореагувало в реакції імунодифузії 18 проб з 64 або 28,1%. Надалі спостерігалося поступове зменшення кількості корів, в молозиві і молоці яких виявлялись протилейкозні антитіла. Так, на 5 день їх кількість складала 26,6%, на 10 день -18,7%, на 30 день -9,4% і на 40 день -1,6%.
При дослідженні проб сироватки крові 18 новонароджених телят ряду тваринницьких господарств Сумської області, одержаних від РІД-позитивних корів до першого напування їх материнським молозивом, в жодній пробі не виявлені противірусні антитіла до лейкозного антигена.
Через 12-24 години після напування телят молозивом РІД-позитивних матерів в їх крові стали виявлятися колостральні антитіла. На першу добу протилейкозні антитіла виявлялися в 61,1% випадків. На пяту добу таких тварин було 72,2%. Проте вже на десяту добу кількість таких телят складала 44,4%. Тенденція до зменшення числа телят, в крові яких визначаються колостральні антитіла, зберігалася і надалі. Так на тридцяту добу РІД-позитивними виявилися 16,7% телят, а на сорокову - тільки 5,6%.
Отже, реакція імунодифузії з сироваткою крові корів в 4,7% випадків за 5-10 днів до і після отелення не виявляє тварин, хворих на лейкоз. У сироватці молозива першого надою корів, хворих на лейкоз, протилейкозні антитіла виявляються в 28,1% випадків. В подальшому кількість корів, у молоці яких визначались антитіла, швидко зменшувалася і до 40-го дня лактації таких корів залишається не більше 1,6%. З молозива протилейкозні антитіла потрапляють у сироватку крові телят в 72,2% випадків, де зберігаються біля 40 днів.
При дослідженні хворих на хронічний лімфолейкоз тварин встановили, що 52,4 % з них мали початкову (9-20 тис./мкл лейкоцитів), 42,8 % - клініко-анатомічних змін (до 50 тис./мкл лейкоцитів) та 4,8 % генералізовану (50-380 тис./мкл лейкоцитів і більше) стадії захворювання. Частота ураження та характер патоморфологічних змін в органах і тканинах залежала від стадії розвитку хвороби.
Після вимушеного забою 10-ти РІД-позитивних тварин з клінічними ознаками лейкозу, при проведені ветеринарно-санітарної експертизи у двох тушах були виявлені патологоанатомічні зміни у внутрішніх органах, які характерні для лейкозу. При огляді поверхневих лімфатичних вузлів виявили, що підщелепні, передлопаткові та надвимяні лімфовузли збільшені в обємі, капсула їх напружена. На розрізі пульпа випирає, паренхіма сіро-білого кольору, дряблої консистенції, поверхня розрізу волога, салоподібна.
У серці перикард був сірим, гладеньким, тьмяним, помірно вологим, прозорим. Серце було збільшене за рахунок потовщення всіх його стінок, і не однотонно забарвлене у червоний і плямисто сіро-білий колір, в ділянці передсердь виявили опухо-подібні розрости, саловидні на розрізі.
Епікард гладенький, блискучий, прозорий, сірого кольору. На розрізі міокард біло-сірого, червоного та сіро-червоного кольорів, сухий, пронизаний біло-сірими саловидними вогнищами, прожилками, малюнок зітертий, дряблий. Ендокард гладенький, блискучий, сірий, помірно вологий.
Легені не спавші, з поверхні і на розрізі неоднотоно забарвленні в сірий, сіро-червоний та червоний кольори, вологі, тістоподібної консистенції, малюнок зітертий. При натисканні із судин виділяється незначна кількість темно-червоної крові, а з бронхів - піниста сіро-червона рідина. А у однієї з туш на поверхні легень виявили розрости сірого кольору, саловидні на розрізі.
Селезінка значно збільшена, капсула сильно напружена, ущільнена, кінці заокруглені. На розрізі пульпа крупнозерниста, рихла, малинового кольору зі збільшеними білими фолікулами, волога. Печінка збільшена в обємі, дрябла, темно-червоного кольору. На розрізі значно зволожена, з судин стікає темно-червона кров, неоднотоно забарвлена у темно-червоний і коричневий кольори, малюнок дещо зітертий. Виявляли пухлиноподібні розростання сірого кольору, що виступають над поверхнею органа. Нирки збільшені в обємі, дряблі, колір не однотонний від коричневого до сірого. Капсула знімається легко. Виявляли обмежені лейкозні осередки. На розрізі кіркова речовина такого ж кольору як із зовні, а мозкова темно-червоного кольору. Межа між кірковою та мозковою зонами слабо виражена. Малюнок згладжений. При гістологічному дослідженні у нирках, печінці спостерігали скупчення лімфоцитів у просвіті капілярів та інфільтрацію лімфоїдними клітинами інтерстиціальної тканини.
Мезентеріальні лімфатичні вузли незначно збільшені, сіро-білого кольору, дряблі. На розрізі сухуваті, колір такий як і з поверхні, малюнок зітертий. Ще у однієї туші, крім перерахованих вище змін, виявили, що передлопаткові лімфатичні вузли забарвлені у темно-вишневий колір із саловидними розростами на поверхні і нетипову внутрішньочерепну лімфосаркому. У матці також спостерігалися вогнищеві розростання сіро-білого кольору. У шлунку виявляли виразки.
При хронічному лімфолейкозі з некровотворних органів у першу чергу уражується печінка (63 %), потім серце (46 %), нирки (43 %) та легені (21 %).
На ранній стадії захворювання паренхіма печінки була без виражених морфологічних змін, властивих лімфолейкозу великої рогатої худоби.
На стадії клініко-анатомічних змін ураження міокарда лейкозними клітинами виявляли переважно у вогнищевій формі. На генералізованій стадії захворювання серце збільшувалося, спостерігалось потовщення стінок міокарда. При тяжкій формі ураження паренхіма печінки була в стані атрофії.
При визначенні впливу ВЛВРХ на морфологічні і біохімічні показники крові РІД-негативних, РІД-позитивних і гематологічно хворих на лейкоз корів РІД-позитивних і гематологічно хворих на лейкоз корів нами були одержані наступні результати. Основні біохімічні показники крові неінфікованих корів перебувають у межах фізіологічної норми, тоді як в інфікованої вірусом лейкозу худоби спостерігаються зміни біохімічних показників крові, що залежать від стадії інфекційного процесу. Так, у РІД-позитивних тварин кількість лейкоцитів і лімфоцитів постійно збільшується і у гематологічно хворих тварин перевищує верхню межу норми на 7,34 і на 9,5 Г/л відповідно, тоді як кількість еритроцитів у всіх тварин знаходиться в межах норми, але залежно від стадії хвороби простежується тенденція до її зменшення. В період гематологічних змін спостерігається зниження гемоглобіну, що вказує на пригнічення гемопоезу. Різниця кількості загального білка в крові РІД-позитивних і гематологічно хворих тварин незначна, що вказує на динаміку компенсаторної функції макроорганізму.
При розвитку інфекційного процессу кількість кальцію знижена, а фосфору - підвищена. На гематологічній стадії обидва показники нижче за норму. Причиною цього може бути порушення функції навколощитовидних залоз. У гематологічно хворих корів величина резервної лужності знижується до нижньої межі фізіологічної норми, що свідчить про вірогідний розвиток ацидозу. Аналогічна ситуація спостерігається і при визначенні показників печінкової проби, що відображають порушення в роботі печінки, виражених диспропорцією білкових фракцій. Диспротеїнемія виявляється різким зниженням альбумінів, помірним зниженням б-глобулінів на фоні значного збільшення г-глобулінів і помірного - в-глобулінів.
Застосування реакції імунодифузії, як показали наші дослідження, для зясування серологічного статусу таких телят є недостатнім, оскільки ми не отримуємо обєктивної картини. Тому, основні дослідження мають спиратися на імуноферментний аналіз. Діагностичні (ІФА) дослідження з інтервалом у 3 міс. дозволяють у короткий термін зясувати серологічний статус всіх тварин, тобто встановити, чи вони є ще носіями колостральних антитіл, чи це вже розвиток інфекційного процесу. Останній факт є важливим, оскільки дозволяє своєчасно видалити із загальної групи інфікованих тварин і тим самим попередити поширення інфекції.
Проведені нами дослідження підтверджують, що в СТОВ «Вікторія» за ступенем прояву інтенсивності епізоотичного процесу слід віднести до категорії з незначним розповсюдженням онкорнавірусної інфекції (не перевищує 10%). Найменшу кількість інфікованих тварин було виявлено в лютому (0,9%), найбільшу - в березні (9,1%). Серологічні дослідження маточного поголівя показують, що за аналізований період рівень інфікованості коливається у середньому від 0,9 до 9,1%. Значне коливання інфікованості можна пояснити тим, що під час формування стада групи корів формувалися за мірою їх надходження і, як правило, приміщення заповнювали тваринами з невеликої кількості господарств. А в разі наявності прихованого джерела лейкозної інфекції за сприйнятливих умов захворювання швидко поширюється серед решти поголівя, що й підтверджується результатами наших досліджень. Фактично за рік з моменту формування стада лейкоз набув значного поширення, оскільки захворювання було діагностовано у тварин всіх приміщень. Тобто, у господарстві створилися умови для розвитку інфекційного і епізоотичного процесів, наслідком чого було поступове включення молодняку великої рогатої худоби.
Найвищий рівень інфікованості вірусом лейкозу серед молодняку великої рогатої худоби зафіксований у березні - 10%, червні - 7,3%. Отже, у стаді існують активні шляхи передачі збудника від інфікованих корів-матерів потомству (телятам), а за відсутності системи ізольованого вирощування молодняку онкорнавірусна інфекція швидко поширюється. Отримані результати підтверджують, що в разі занесення в господарство лейкоз набуває стаціонарності, тривалий час перебігає приховано (не виявляються у РІД), що сприяє поступовому включенню в епізоотичний процес більшої кількості сприйнятливого поголівя. Зазначене вказує на недостатню чутливість тесту імунодифузії, який використовується для діагностики лейкозу. У такому випадку процес оздоровлення неблагополучних господарств навіть при ретельному виконанні всіх вимог діючої інструкції щодо лейкозу великої рогатої худоби затягується на невизначений термін, за який хвороба завдає значних економічних збитків.
СТОВ «Вікторія» Краснопільського району Сумської області тривалий час є неблагополучною щодо онкорнавірусної інфекції. Аналізуючи дані серологічних досліджень більш ніж за 15 років, слід відмітити значне коливання рівня інфікованості. Причому такі коливання були досить суттєвими, а саме від 4,8% у 2008 р. до 32,8 у 2010 р., тобто лейкоз у господарстві став динамічною, стаціонарною хворобою. З упровадженням оздоровчих заходів рівень інфікованості великої рогатої худоби вірусом лейкозу у господарстві поступово знижувався. Якщо у 2006 р. він становив 20,1%, то у 2009 р. - 2,31%, що у 8,7 разів менше. Регулярні серологічні дослідження тварин в РІД дозволили суттєвим чином змінити прояв епізоотичного процесу, рівень інфікованості тварин вірусом лейкозу поступово знижувався як серед маточного поголівя, так і серед молодняку великої рогатої худоби. У 2010 р. проти 2008 рівень інфікованості маточного поголівя знизився в 18,3 разів, і становив відповідно 40,3 і 2,2 %. Аналогічно зменшилась інфікованість вірусом лейкозу й молодняку - з 12,4% у 2008 р. до 1,9% - у 2010 р. Проте тестування сироваток крові тварин з приводу лейкозу вже у наступному році показало зростання рівня інфікованості. Так, проти 2010 р., рівень інфікованості серед маточного поголівя зріс у 2,3 рази, а серед молодняку великої рогатої худоби - в 1,6 рази. Отримані дані ще раз підтверджують, що оздоровлення господарств від лейкозу великої рогатої худоби на сучасному етапі вимагає удосконалення. Саме рівень чутливості РІД, на наш погляд, і є фактором, який стримує строки оздоровлення господарств від онкорнавірусної інфекції.
Тестування сировато
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
