Числівник у сучасній українській літературній мові - Курсовая работа

Числівник належить до своєрідних частин мови. Числівники виявляють велику типологічну спільність у всіх словянських мовах, в інших індоєвропейських мовах і в багатьох мовах світу. Числівники найтісніше повязані з іменниками, відбиваючи кількісні вияви предметів і внаслідок такої взаємодії зазнаючи нівеляції своїх морфологічних категорій.Числівник - не повнозначна змінна частина мови, що означає кількість однорідних предметів, кількість частин від цілого предмета або абстрактно-математичну кількість. Числівники, що означають кількість предметів та кількість частин від цілого предмета, вживаються при іменниках (два зошити, пять літаків, чотирнадцять років; одна четверта аркуша, дві третіх склянки); у тих випадках, коли числівник виражає абстрактно-математичну кількість, він уживається без означуваного слова (десять поділити на два - пять, корінь квадратний з шістнадцяти, три четвертих помножити на вісім). Числівники, що вжиті при іменниках, конкретизують те широке значення множинності, яке виражається формою множини іменників (перечитав листи - перечитав пять листів). Лише числівник один з цього погляду протистоїть усім іншим числівникам, являючи собою показник одиничності предмета, причому показник дублетний, оскільки значення одиничності передається вже самою формою однини іменника (передплатив газету - передплатив одну газету). Числівники як клас слів, що виражають досить абстраговані за своїм змістом поняття чисел, сформувалися головним чином на базі назв конкретних, цілком предметних понять (слова пять - десять, сто та деякі інші в давньоруській мові, наприклад, ще мали семантичні та граматичні ознаки Іменників, хоч уживалися вже як числівники).Числівники як назви кількісних понять поділяються на означено-кількісні (переважна більшість числових назв) і неозначено-кількісні. Власне-кількісні числівники можуть поєднуватися з усіма іменниками, які означають предмети, що піддаються рахуванню. Вони, наприклад, уживаються як синоніми власне-кількісних при іменниках - назвах осіб чоловічої статі (двоє робітників, двоє героїв, троє сусідів, четверо вчителів, пятеро студентів) і не сполучаються із співвідносними однокореневими назвами осіб жіночої статі (робітниця, героїня, сусідка, вчителька, студентка), а також з іншими іменниками, що означають осіб жіночої статі (мати, сестра і под.). При назвах неживих предметів збірні числівники можуть уживатися лише тоді, коли ці назви або є іменниками середнього роду, в тому числі іменниками IV відміни (двоє озер, троє відер, четверо вікон, четверо коліс, пятеро дерев, семеро яєць, десятеро яблук; двоє імен, троє племен, четверо коліщат), або належать до іменників, що означають парні предмети і мають лише форму множини (пятеро дверей, семеро саней, десятеро ножиць). Це буває тоді, коли числівники сполучаються: а) з іменником люди (четверо незнайомих людей); б) з іменниками, які означають парні предмети, та з іменниками середнього роду, що є назвами істот (IV відміна), якщо означені цими іменниками предмети та істоти взяті в кількості два, три або чотири (двоє воріт, троє дверей, четверо штанів; двоє зайченят, троє малят, четверо хлопят).За структурно-морфологічними особливостями числівники поділяються на три розряди: прості числівники, складні числівники і складені числівники. З цього погляду числівники вирізняються тим, що продуктивний словотвір їм не притаманний. Залежно від кількості коренів, які не зазнали нівеляційних трансформацій упродовж формування числівника як частини мови, сучасні числівники бувають простими, складними і складеними [20: 52]. Як прості слова сприймаються в українській мові і числівники мільйон (фр. million - тисяча тисяч), мільярд (фр. milliard - тисяча мільйонів), нуль (лат. nullus - ніякий, жоден). До групи простих належать також збірні числівники з суфіксом-ко: двійко, трійко, четвірко, пятірко та їх розмовні пестливі варіанти: двоєчко, троєчко.У сукупності іменних частин мови числівники виявляють своєрідність стосовно морфологічних категорій роду числа і відмінка.У процесі становлення числівників як окремої частини мови зазнала істотної перебудови сукупність морфологічних категорій. Найповніше виявлено категорію роду у власне-кількісному числівникові один, у якому вона являє собою словозмінну морфологічну категорію, репрезентовану трьома рядами форм: один юнак, одна жінка, одно (одне) ліжко. Ознаки словозмінної морфологічної категорії роду збереглися у власне-кількісного числівника два. Цей числівник має спільну форму (обидва) для чоловічого і середнього роду й окрему форму (обидві) для жіночого роду: обидва хлопці, обидва видання, обидві школярки. Морфологічне структурування категорії роду в числівників нуль, тисяча, мільйон, мільярд, трильйон і квадрильйон подібне до іменникового і мають форму чоловічого роду, числівник тисяча - жіночого роду.Тому вони не мають співвідносних грамем однини і множини, що формують категорію числа в інших іменних чистинах мови - класифікаційну морфологічну категорію числа (іменник) і словозмінну морфологічну ка

Зміст

Вступ

1. Числівник як частиномовна морфологічна периферія

2. Семантичні розряди числівників

3. Структурно-морфологічні розряди числівників

4. Морфологічні категорії числівників

4.1 Категорія роду числівників

4.2 Категорія числа числівників

4.3 Категорія відмінка числівників

5. Характер сполучуваності числівників з іменниками

6. Синтаксичні функції числівників

7. Наголошування числівників

Висновки

Список використаної літератури числівник морфологічний наголошування синтаксичний