Чинність нормативних актів у часі й просторі - Дипломная работа

На сьогодні однією з тих галузей вітчизняного права, що найбільш динамічно розвиваються є трудове право, яке є одним із провідних у системі національного законодавства України, що відіграє важливу роль у житті суспільства. Демократичні зрушення, що відбулися в Україні та прийняття Основного Закону зумовили перегляд традиційних уявлень юридичної науки радянського й сучасного періодів про право та його джерела, у тому числі й джерела трудового права. Нові форми економічних і соціальних відносин зажадали перегляду і зміни багатьох інститутів трудового права як науки, перетворивши радянське трудове право в українське трудове право. Тема джерел трудового права на сьогоднішній день дуже актуальна, адже відбувається зміна всієї законодавчо-нормативної бази країни, приймаються нові закони, а, отже, змінюються і джерела права. Особливо це стосується Трудового Кодексу України, прийняття якого має забезпечити ефективний механізм правового регулювання трудових правовідносин, розширити межі локального регулювання, та забезпечити створення дієвої системи джерел трудового права.Джерелами трудового права України, що регулює трудові і тісно повязані з ними відносини, є сукупність правових норм, якими регулюються усі види трудових відносин, що виникають між роботодавцями та працівниками. Ці відносини - один з найважливіших видів відносин, які зачіпають такі питання, як право на працю, працевлаштування, тривалість робочого часу і часу відпочинку, внутрішній трудовий розпорядок, безпека праці та ін. Це можуть бути закони, укази, постанови, інструкції, накази, інші нормативно-правові акти (наприклад, такі як положення про преміювання), правила (такі, як правила внутрішнього трудового розпорядку) та ін. Офіційне ж тлумачення терміна «законодавство про працю» міститься у рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року N 12-рп/98 згідно з яким можна здійснити класифікацію джерел трудового права України, які є досить різноманітними за своєю юридичною силою; за системою трудового права відповідно до його інститутів; за органами, які приймають нормативні акти; за формою і сферою дії правового акта та ін., тому класифікувати їх можна за різними критеріями [41, 28-29]. За юридичною силою джерела трудового права поділяються на: конституційні (Конституція України від 28 червня 1996 року, Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року та ін.), акти міжнародного регулювання праці (ратифіковані Україною), закони (Закон України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року, «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року та ін.), підзаконні нормативно-правові акти (укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України), акти соціального партнерства (угоди, укладені на державному, галузевому, регіональному рівнях на двосторонній основі), акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (правила, інструкції, накази, положення, рішення), локальні нормативно-правові акти (правила внутрішнього трудового розпорядку, колективний договір, графік відпусток та ін.).Основним видом джерел трудового права України є безперечно нормативно-правові акти органів законодавчої та виконавчої влади, які забезпечують правове регулювання суспільно-трудових відносин, встановлюючи при цьому оптимальний рівень гарантій трудових прав найманих працівників у межах всієї держави. Всі закони і нормативно-правові акти, застосовувані в Україні, приймаються на основі Конституції України і не повинні суперечити їй, відповідно Конституція є основним джерелом трудового права України і навколо її положень розробляються всі правові норми трудового законодавства [39, 105]. У Конституції України не тільки збережено встановлені колишньою Конституцією УРСР права і свободи громадян, а й значно розширено їх перелік, передусім за рахунок включення прав і свобод, закріплених в міжнародно-правових актах «Про права людини», які на підставі ст.9 Основного Закону є частиною національного законодавства України. У ч.3 ст.24 Конституції України законодавчо закріпила рівність прав жінки і чоловіка, що забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності; у здобутті освіти; встановлено пенсійні пільги для жінок; створено умови, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; державою надається матеріальна і моральна підтримка материнства і дитинства, включаючи надання відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям [1, 24]. Процевський, «право на працю - це природне і обєктивне право людини, яке виявляє її особисті можливості, здібності до праці» [43, 101].А статтею 8-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що в тому випадку, коли міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди [2, 8-1]. Найважливішою стороною діяльності МОП є розробка і прийняття конвенцій і

План

Вступ

1. Поняття і види джерел трудового права України та їх класифікація

2. Конституція України - основне джерело трудового права України

3. Вплив міжнародно-правового регулювання праці на трудове законодавство України

4. Кодекс законів про працю України та інші законодавчі акти, як провідні джерела трудового права

5. Підзаконні та локальні нормативно-правові акти і їх місце в системі джерел трудового права України

6. Чинність нормативних актів у часі й просторі, а також єдність і диференціація правового регулювання праці за категоріями працівників

7. Значення рішень Конституційного Суду України та керівних розяснень Пленуму Верховного Суду України в системі джерел трудового права

Висновки

Список використаної літератури