Четверта республіка Франції. Особливості політичної моделі після франко-пруської війни - Курсовая работа

Франція - одна з великих держав капіталістичного світу - зазнала найбільшу національну катастрофу. Її армія була розгромлена гітлерівською Німеччиною, а територія окупована фашистськими військами (до листопада 1942 частково, а потім повністю). За згодою Гітлера на території Франції було створено уряд маршала Петена, зареєстрований в неокупованій зоні, в маленькому курортному містечку Віші. Порівняно з конституціями III і V Республік конституція IV Республіки 1946 р. була більш демократичною (у ній декларувалося навіть право на працю).Після поразки у франко-прусській війні 1870-1871 pp. економічне і політичне становище Франції було складним. Вона повинна була сплатити контрибуцію Німеччині в розмірі 5 млрд франків, усередині країни розгорнулася боротьба за владу між монархістами і республіканцями. На відміну від Великобританії, Німеччини та США, вона була аграрно-індустріальною державою: 43% населення було зайнято в аграрному секторі. Темпи економічного розвитку на початку XX ст. були невисокими - 2,6% на рік. За випуском основних видів продукції, Франція була витіснена на 4-те місце в світі.Конституція Третьої республіки відрізняється від інших французьких конституцій, як за формою, так і за змістом. Конституційні закони відбили певний компроміс у боротьбі республіканців і монархістів з приводу форми правління у Франції. Третя республіка була конституційно оформлена в 1875 р. як парламентська республіка з окремими елементами президентської. Однак практика державно-правового будівництва Третьої республіки виявилася у багатьох відношеннях досить далекою від конституційних установлень. Палата депутатів, обрана загальним голосуванням, формувала зі свого складу уряд і справляла безпосередній вплив на Раду міністрів.Лише в 1876-1882 pp. були проведені реформи - посади мерів стали виборними. Дрейфуса (капітана французького генерального штабу, безпідставно звинуваченого у зраді) стала останньою спробою монархічних сил дискредитувати республіканців і повалити республіканський режим у Франції. На початку XX ст. у французькому парламенті було представлено до десятка партій і груп, що не мали більшості і не могли сформувати уряд. Англосакси, турбуючись за майбутнє Німеччини, бажали зменшити тягар репарацій - Арістід Бріан, незалежний соціаліст, змістився до центру, голова ради міністрів з січня 1921 р. за січня 1922 р., був готовий погодитися на перегляд репарацій в обмін на британські гарантії безпеки Франції. Франція тоді мала великий політичний та економічний вплив на Центральну Європу та Балкани.Перед лицем поразки і перспективою виникнення такої Європи, де буде панувати Третій рейх, уряд Віші почав політику колабораціонізму - офіційної співпраці з Німеччиною, політику, яку, на його погляд, диктували обставини і турбота про французькі інтереси. У нього було два козирі - флот і колоніальна імперія, але прямий тиск з боку окупантів з Північної зони і страх перед окупацією Південної зони робили марними всі наміри отримати незалежність. 13 грудня 1940 в результаті державного перевороту, інспірованого націоналістами, Лаваль був вигнаний з уряду і замінений колишнім головою ради міністрів Пєром-Етьєном Фланденом. Але останній, запідозрений у симпатіях до Англії, незабаром був змушений поступитися місцем адміралу Дарлану, який став віце-головою ради міністрів і міністром закордонних справ. Щоб вирватися з них, йому слід було б піти на ризик відкритого конфлікту з Німеччиною, але Петен, переконаний, що його присутність захищає французів від загрози прямого правління, не бажав так чинити.Вона закріплює нові соціально-економічні права громадян: рівність чоловіка і жінки в усіх областях, право на обєднання у профспілку і страйк, право на колективне визначення умов праці та управління підприємствами, право на працю, на матеріальне забезпечення матері і дитини, престарілих трудящих та інвалідів, право дитини на освіту та культуру, організацію загального світської освіти всіх ступенів. Якщо до прийнятого ним законопроект Рада республіки вносив свої поправки, то Національні збори розглядало його в другому читанні з правом прийняти або відкинути: дане рішення вважалося остаточним. Щоб паралізувати стару сенатську тактику зволікань, перетворення законопроекту в "човник", що нескінченно снував між Бурбонським і Люксембурзьким палацами, стаття 20-та конституції 1946 р. обмежувала терміни розгляду звичайних законодавчих припущень Радою республіки двома місяцями, а бюджету і термінових законопроектів - часом розгляду цього питання в Національних зборах. Якщо друга палата порушувала зазначений термін, Національне збори мають право оприлюднювати закон в тому вигляді, в якому він пройшов перше читання. Крім протокольних обовязків, він знову отримав право пропонувати парламенту кандидатуру глави уряду, головувати на засіданнях ради міністрів, вищої ради національної оборони, вищої ради магістратури (верховного органу судової системи) і конституційного комітету, а також право звертатися з посланням до палат і право помилування.Він

Зміст

Вступ

Розділ І. Особливості політичної моделі після франко-пруської війни

1.1 Формування республіканської форми правління після поразки у франко-прусській війні

1.2 Особливості політичної моделі Франції за Конституцією 1875 року

1.3 Зміни в державному устрої та політичному режимі між двома світовими війнами. Падіння Третьої республіки

Розділ ІІ. Державний устрій та політичний режим Четвертої республіки

2.1 Тимчасовий режим 1944-1946 рр.

2.2 Франція за Конституцією 1946 року. Розкол політичних сил

2.3 Особливості правової системи Франції часів Четвертої республіки

Розділ ІІІ. Занепад Четвертої республіки

3.1 Проблеми деколонізації

3.2 Падіння Четвертої республіки

Висновки

Список використаної літератури