Становище та статус чеської шляхти до Білогорської доби та їх зміна після битви. Відносини всередині шляхетського середовища та його взаємини з королем. Відображення зміни в титулатурі статусу чеської шляхти, співвідношення титулів та посад в уряді.
Актуальність зумовлена тим, що на сьогодні при дослідженні документації ранньомодерної доби велика увага приділяється символіці, аналізові засобів її текстового вираження. До цього часу не проводилось дослідження зміни титулів чеської шляхти до Білої гори та після битви в звязку зі зміною прав, становища, наданням посад в уряді?, що відображається в привілеях окремим шляхтичам, указах загальностанового характеру. Мета - простежити зміну шляхетського становища, статусу та ставлення короля до шляхти у взаємозвязку із наданням привілеїв та титулів. Відповідно до предмету та мети моєї роботи, постають такі завдання: - простежити становище та статус чеської шляхти до Білогорської доби та їх зміну після битви. Перспективою дослідження є можливість простежити важливість титулів для шляхти інших європейських ранньомодерних держав, провести аналогій та простежити відповідність у титулованні на основі дослідження символічної комунікації шляхом використання засобів текстового вираження.Шляхта була найбільш привілейованим станом Богемського королівства, окрім неї ще сформувались духовенство (prelatsky) та міський стан (miste). Проте це ще не свідчить про замкнутість стану, оскільки не видавалось новоприйнятим ніякого привілею, не було затверджено його приналежності до шляхти. Після чого шляхтич звернувся до суду, представив «list z majestatem», в котрому надавались від попереднього правителя свободи та права, проте державним судом було визнано: «ку skode svobod a prav v kralevstvi ceskeho kterez jsu starsi a pravnejsi nezli jich obdarovani...ani predkove ani kralove cesti, te svobodu jsu ne uzivali…». Надання рицарському стану прав, залучення в адміністрацію, суди та військо переміщало їх у шляхетський стан, а офіційне станове виокремлення у 1564 році часто дослідниками пояснюється як створення «нової» шляхти в генетичному розумінні, «йдеться про перетворення рицарів на шляхтичів господарів». Зважаючи на це, шляхта не визнавала третій стан, але у 1508 році було офіційно надано королівським містам право участі у сеймах, а до кінця століття позиції стану посилились, що в свою чергу позбавляло шляхтичів окремих посад в уряді.У великій кількості праць чеських істориків досліджується питання відносин шляхти з іншими станами, проте не менш важливою є ситуація всередині самого шляхетського середовища. 1497 році був виданий документ, що ліквідовував два шляхетських стани, а представники вищої шляхти отримували титул «pan», шляхтичі домоглися обмеження права вступу до стану. Певних утисків стан зазнав в голосуванні: висловлювали позицію одним голосом, в той час як представники шляхти окремо висловлював свою волю, а вирішувалось питання за спільною згодою. До Білої гори взаємини з королем можна розглянути, виходячи із прав наданих шляхтичам Фердинандом І. У привілеї наданому шляхетському стану наголошувалось на давності традиції обрання короля, впливовості позиції шляхти, а особливо purgrabi празького, котрому була надане право тимчасового управління державою, у випадку, коли король помирає, а наступника ще не обрано.В передбілогорську добу шляхта поділялась на вищу - панів (pansky) та нижчу - рицарів (rytirsky або vladycky). Реалізацію даного права ми спостерігаємо у співвідношенні титулу та посади, що закріплювалась за шляхтичем. Надавалися титули королем виданими указами та привілеями окремим представникам. До рицарського стану входив кожен шляхтич, котрий володів маєтком (byl drtitelem nejakeho deskoveho statku). Процес підвищення до шляхетського стану прописаний в «O nobilitati a listech erbovnich», а саме йдеться що в разі прийняття до шляхетства особи, вона та три її нащадки не відноситимуться до «Slavutnemu panosi», як старовинні рицарські роди, якими вони не виступають, а надаватиметься їм титул «Urozenemu vladyce», що відповідав би їхньому становищу; даний титул передавався до третього коліна.Привілейовані верстви населення, як показує практика, здійснюють колосальний вплив на перебіг історичних подій. XVII ст., що відображатиметься у наданих правах та титулатурі привілейованої верстви суспільства до битви на Білій горі та їх зміна після. Білогорська битва відноситься до тих подій, що змінюють подальший хід історії держави, виступає переламним етапом у становищі чеського народу, та зокрема досліджуваної шляхти. Звичайно, такі переміни не відбуваються раптово і одна битва не може призвести до настільки вагомих наслідків. Триває довга передісторія, проте битва на Білій горі 1620 року вважається завершальним етапом у заміні протестантської шляхти на католицьку, руйнуванні старої структури відносин всередині шляхетського середовища у взаємозвязку зі зміною статусу, що відображається в наданих королем правах шляхтичам, посадах в уряді та титулах.
План
Зміст
Вступ
1. Становище та статус чеської шляхти до Білогорської доби та їх зміна після битви
2. Висвітлення відносин всередині шляхетського середовища та його взаємини з королем
3. Відображення в титулатурі статусу чеської шляхти, співвідношення титулів та посад в уряді
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Вывод
чеський шляхта білогорський титул
Привілейовані верстви населення, як показує практика, здійснюють колосальний вплив на перебіг історичних подій. Вони у свою чергу залежні від керівництва держави, котрим визначається становище та статус еліти. У роботі буде висвітлено такий взаємозвязок на прикладі шляхти та Королівства Богемія у другій пол. XVI - першій пол. XVII ст., що відображатиметься у наданих правах та титулатурі привілейованої верстви суспільства до битви на Білій горі та їх зміна після.
Білогорська битва відноситься до тих подій, що змінюють подальший хід історії держави, виступає переламним етапом у становищі чеського народу, та зокрема досліджуваної шляхти. Звичайно, такі переміни не відбуваються раптово і одна битва не може призвести до настільки вагомих наслідків. Триває довга передісторія, проте битва на Білій горі 1620 року вважається завершальним етапом у заміні протестантської шляхти на католицьку, руйнуванні старої структури відносин всередині шляхетського середовища у взаємозвязку зі зміною статусу, що відображається в наданих королем правах шляхтичам, посадах в уряді та титулах.
Більшість дослідників доходять спільної згоди, що для чехів це була національна катастрофа, витоки котрої ведуться від сер. 16 ст., а особливо загострюється на зламі XVI-XVII століть у звязку із зростанням протистояння католицизму та протестантизму, що великою мірою проявилось на чеських теренах. Релігійний та феодальний конфлікт німецьких католиків та богемських гуситів переріс у площину національного конфлікту між чехами та німцями. Більшість сучасних дослідників погоджуються із трактуванням кризи XVII Й. Полішенським, котре у своїй праці зазначає Пьотр Вандич, - «це кульмінація внутрішніх конфліктів, котрі дедалі поглиблювались всередині певного суспільства та призвели до раптового колапсу наявних економічних, політичних, соціальних та політичних відносин, наслідком чого стали регресія, регіональна чи загальна, або культурний крок уперед у розвитку цього суспільства». Можна події 1620 року розцінювати двояко: що стосується питання чеської нації, то, звичайно, - це «криза», виникає питання подальшого існування нації, але в економічному плані та реалізації державного управління - це крок вперед. Ще одним наслідком поразки чехів у Білогорській битві стала втрата ідентичності. Мешканців королівства вже не обєднує характерне для передбілогорського доби усвідомлення приналежності до єдиного народу, а територіальний фактор. Такий перебіг подій, в свою чергу мав наслідком відсутність патріотизму, що ми спостерігатимемо наступні три століття.
Даний період отримав назву «time of darkness» (doba temna). Протестантське дворянство було позбавлене за імперським наказом своїх маєтків та багатства, відбувалось насильне навернення в католицизм, конфлікти з католицьким дворянством та єзуїтами. Каміл Крофт, як і більшість дослідників стверджує, що у білогорський період розпочалася національна катастрофа, котра тривала подальші триста років. Полягала вона у зміні конституційного статусу, перевазі у державі німецького населення над чеським, інтелектуальному та територіальному зубожінні.
Список литературы
Опубліковані джерела: 1. Stare pameti dejin ceskych. Pavla Skaly ze Zhore historie ceska od r.1602 do r. 1623 // Monumenta historiae Bohemica. Karel Tieftrunk. - Praha, 1865.
2. Dokumenty k novovekym ceskym dejinam (1621-1791) Ondrej Felcman. Historicky ustav FF UHK. - Hradec Kralove, 2010.
3. Zrizeni zemska Kralovstvi Ceskeho XVI veku / Vydani sporidili Josef Jirecek a Hermenegild Jirecek. - Praha, 1882.
4. Liste Heneologicke a Geraldicke Spolecnosti v Praze. - Praha, 1970.
Література: 5. Lonnie R. Janson. Breaking Bohemias Back: The Battle of White Mountain, 1620 // Central Europe. Enemies, Neighbors, Friends. - Oxford University Press, 1996.
6. Robert J. Kerner. The Czechoslovacs from the Battle of White Mountain to the World War // Czechoslovakia. - London, 1940.
7. Krofta, К. Bila hora : kurs sestiprednaskovy // Sbirka prednasek a rozprav. - Praha, 1913
8. Honor and titles. London: H M S O, 1996.
9. Медведева К.Т. Австрийские Габсбурги и сословия в начале XVII века. - М.: Индрик, 2004
10. Vladimir Brezina. Rytirsky stav v Cechach a na Morave v ranem novoveku./ Rod Bukuvku z Bukuvky od stredoveku do 20.stoleti. - Ceske Budejovice, 2008.
11. Jan Zupanic. Nizsi slechta dedicnych zemi a uherska // Nova slechta rakouskeho cisarstvi. - Praha: Agentura Pankrac, 2006.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
