Історія заснування, становлення та основні постулати Празької школи лінгвістичного структуралізму. Особливості функційного підходу до вивчення явищ мови В. Матезіуса. Місце Празької лінгвістичної школи серед світових шкіл структурного мовознавства.
Структуралізм як методологія важливий насамперед тим, що його представники першими зробили спробу нарешті почати вивчати гуманітарні науки (лінгвістику, літературознавство) саме як науки, а не як якусь абстрактну систему знань, сфера зацікавлень якої обмежується правописом у одному випадку чи літературною критикою у іншому. І незважаючи не те, що багато ідей структуралістів врешті-решт були спростовані (часом спростовані тими самими вченими, що ці ідеї запропонували), незважаючи на те, що з часом структуралізм трансформувався у постструктуралізм, все ж ця методологія відіграла велетенську роль у становленні гуманітарних наук. Празька ж школа структуралістів займає особливе місце серед інший шкіл на підставі того, що темпорально була першою серед шкіл структурного мовознавства, незважаючи на те, що виникнення такої школи було закономірним з огляду на виголошені на той час І.А. Серед сучасних вчених роботу пражців досліджували Алпатов, Березін, Забіяка, Юсип-Якимович. Тому у контексті цієї теми я ставлю собі за мету дослідити основні ідеї і пропозиції у галузі лінгвістики та поетики, висунуті представниками Празької школи, а також дослідити основні факти з життя та сферу зацікавлень кількох з представників чеської школи структуралістів, зокрема її засновника Вілема Матезіуса, Яка Мукаржовського і Романа Якобсона.Щерби і яке вимагало перенесення центру ваги в лінгвістичному дослідженні на вивчення переважно або виключно в синхронічному плані, із залученням суворих формальних методів властивою мові жорсткої (інваріантної) внутрішньої структури, утвореною безліччю відносин (противоположений) між його чітко виділимість елементами і забезпечує цілісність мовної системи та можливості його функціонування в якості знакової системи. Среди членів гуртка були російські лінгвісти-емігранти Микола Сергійович Трубецький (1890-1938), Роман Осипович Якобсон (1896-1982), близький до женевської школи Сергій Осипович Карцевський (1884-1955). У цих тезах давалося визначення мови системи засобів вираження, що служить якійсь певній цілі, як функціональної системи, яка має цільовою спрямованістю; вказувалося на неможливість зрозуміти будь-яке явище в мові без урахування системи, до якої воно належить Синхронний аналіз сучасних мов проголошувався кращим способом для пізнання сутності та характеру мови та поширення системного розуміння на вивчення минулих мовних станів. Коржинек вважає, наприклад, що "співвідношення між мовою й мовленням є простим відношенням між науковим аналізом, абстракцією, синтезом, класифікацією, тобто науковою інтерпретацією фактів, з одного боку, і певними явищами дійсності, що становить обєкт цього аналізу, абстракції й т.д.,-з іншого". В цілому ж члени Празького лінгвістичного гуртка вважали, що співвідношення між мовою й мовленням є звичайним відношенням між науковим аналізом (абстракцією) і певними явищами дійсності.Втіху він знаходив у науці, у своїх дослідженнях, і зрештою формує унікальний функцій ний підхід до вивчення лінгвістики, започаткувавши тим самим ту організацію, яку ми зараз називаємо "Празькою школою структуралізму". У межах функційного підходу Матезіус вивчав явища мови з точки зору функцій, які ці явища виконують у мовленні, з точки зору мовця. Матезіус підкреслював, що функція і форма у мові нероздільні, і вважав, що від функції треба рухатися до тих формальних методів, за допомогою яких ця функція реалізовується (тут позначився вплив Ф. де Соссюра). В своїй відомій статті "Завдання порівняльної фонології" він дає таке визначення фонологічного аналізу: "Необхідно насамперед встановити, які фонологічні елементи існують у фонологічній системі, яку ми досліджуємо, в яких відносинах вони знаходяться, і які їх комбінації є можливими, а потім простежити, якою мірюі яким чином мова використовує елементи своєї системи і їх можливі комбінації." Життя ще одного з провідних представників Празької лінгвістичної школи Яна Мукаржовського також нерозривно повязані з Карловим університетом, де він викладав естетику, а згодом був ректором.Празька школа або функційний структуралізм - один з провідних напрямків лінгвістичного структуралізму, яке сформувалося в Чехословаччині і Австрії між двома світовими війнами. Празька лінгвістична школа була першою за часом освіти серед шкіл структурного мовознавства, виникнення якого було підготовлено діяльністю І.А. В першому їх випуску, приуроченому до I Міжнародного зїзду славістів були опубліковані "Тези Празького лінгвістичного гуртка", які стали його програмним документом. Опозиційний аналіз був головним внеском пражців в методологію структурного аналізу мови. Засновником Празького лінгвістичного гуртка був Вілем Матезіус, викладач Карлового університету.
План
Зміст
Вступ
1. Історія заснування та основні постулати Празької школи лінгвістичного структуралізму
2. Головні представники Празької школи лінгвістичного структуралізму
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
Празька школа або функційний структуралізм - один з провідних напрямків лінгвістичного структуралізму, яке сформувалося в Чехословаччині і Австрії між двома світовими війнами.
Празька лінгвістична школа була першою за часом освіти серед шкіл структурного мовознавства, виникнення якого було підготовлено діяльністю І.А. Бодуена де Куртене, Н.В. Крушевського, Ф.Ф. Фортунатова, Ф. де Соссюра.
Гурток сформувався у другій половині 1920-х років і організаційно оформився в 1928 році. Провідну роль у формування гуртка зіграв уже доволі впливовий на той час у чехословацькому мовознавстві видатний лінгвіст Вілем Матезіус.
З 1929 р. нерегулярно виходили "Труди" членів празького гуртка французькою мовою. В першому їх випуску, приуроченому до I Міжнародного зїзду славістів були опубліковані "Тези Празького лінгвістичного гуртка", які стали його програмним документом. У "Тезах ПЛК" були закладені основи структурно-фонологічного аналізу. Виходячи із цільової обумовленості фонологічних явищ, пріоритет віддавався не руховому, а акустичному образу.
Засновник Празького лінгвістичного гуртка В. Матезіус винайшов новий метод "аналітичного порівняння" мов, відповідно до якого синхронно порівняються лінгвістичні системи родинних і неспоріднених мов з виявленням тенденцій їхнього розвитку.
Опозиційний аналіз був головним внеском пражців в методологію структурного аналізу мови. Його почали використовувати для ідентифікації (встановлення парадигматичних кордонів) мовних одиниць, для виявлення диференційних ознак (і їх наборів) у фонетичній або семантичній конструкціях, для встановлення системних звязків між протиставленими одиницями. Зіставляються, як правило, члени однієї пари одиниць, що мають певний набір загальних ознак і деякі диференційні ознаки. Розрізняють опозиції: а) одномірні і багатовимірні; б) ізольовані і пропорційні; в) привативні, градуальні і еквіполярні.
Засновником Празького лінгвістичного гуртка був Вілем Матезіус, викладач Карлового університету. У межах функційного підходу Матезіус вивчав явища мови з точки зору функцій, які ці явища виконують у мовленні, з точки зору мовця. Матезіус підкреслював, що функція і форма у мові нероздільні, і вважав, що від функції треба рухатися до тих формальних методів, за допомогою яких ця функція реалізовується (тут позначився вплив Ф. де Соссюра).
Життя ще одного з провідних представників Празької лінгвістичної школи Яна Мукаржовського також нерозривно повязані з Карловим університетом, де він викладав естетику, а згодом був ректором.
У праці "Структуралізм в естетиці і в науці про літературу" Мукаржовський визначив поняття структури як поєднання смислів, в якому структурне ціле знаменує кожну із своїх частин і навпаки, кожна з частин означає конкретне ціле. Він вказує на енергетичний і динамічний характер структури, яка знаходить в постійному русі. Структуральна естетика Мукаржовського вивчає текст як диманічну рівновагу сил, і значно більше цікавить проблемою функції авторської індивідуальності як фактора художнього процесу, ніж проблемою генезису авторського індивіда.
Роман Осипович Якобсон також вважається одним із засновників Празького лінгвістичного гуртка. Географія його життя доволі широка: народився майбутній вчений у Москві, жив у Празі, Копенгагені, Гарварді, і, зрештою, помер у Бостоні, США, штат Масачусетс.
Особливо важливим є внесок Якобсона в розробку генетико-типологічного підходу в порівняльно-історичному мовознавстві. Якобсон ввів ряд нових понять: шифтер, таксис, мовний центр і периферія, конвергенція та ін.. - в описання мови.
Список литературы
1. Алпатов, В.М. Історія лінгвістичних вчень
2. Березін, Ф.М. Історія лінгвістичних вчень.
3. Забіяка І.О. Роль поетизму в еволюції чеського та українського літературознавства.
4. Мукаржовский Я. Исследования по эстетике и теории искусства.
5. Мукаржовский Я. Преднамеренное и непреднамеренное в искусстве.
6. Юдін О.А. Концепція зумисності і незумисності в мистецтві Яна Мукаржовського в контексті дискусії про авторську інтенцію. Стаття друга.
7. Юсип-Якимович Ю.В. Чеська структуральна школа про естетичну функцію мови в поезії (обґрунтування одиниць звукового рівня).
8. Якобсон Р. Лингвистика и поэтика // Структурализм: "за" и "против" : Сборник статей.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
