Експерименти німецького письменника Т. Манна з жанровою формою, створення власного варіанту неміметичного роману. Своєрідність художньої манери письменника та особливості поетики роману. Засоби та прийоми, що роблять характер роману Манна новаторським.
Аннотация к работе
Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України Чорноморський державний університет імені П. Кафедра української філології,теорії на історії літератури Реферат з дисципліни: "Основи наукових досліджень"Актуальність даної теми полягає у творчому новаторстві письменників, що є одним з найважливіших чинників розвитку літератури у всі часи. Роман Томаса Манна "Чарівна гора" є наочним прикладом особливості поетики, що одночасно руйнує і зберігає традиційну форму роману. Окрім самого роману "Чарівна гора" ми послуговувались працею Еріха Ауербаха "Мімесис. Мета роботи: проаналізувавши твір "Чарівна гора", дослідити своєрідність художньої манери письменника та особливості поетики роману. Для реалізації мети виокремлюємо такі завдання: ? порівняти роман Т.Манн вважав, що роман "неповинен поступатися епосу в монументальності" [5: 285]) майже позбавлена подієвості: автор осмислює не події, а сутність своєї доби, яку він вважає перехідною, і проблеми історичного й духовного розвитку цієї доби є предметом полеміки у творі. Прагнення письменника проаналізувати стан перехідності зумовило побудову сюжету, коли "провідну сюжетоутворюючу роль стало відігравати не оповідне, а філософсько-аналітичне начало" [7: 55]. В основу сюжету "Чарівної гори" покладено давньогерманську легенду про міннезінгера Тангейзера, який, зачарований душею і тілом, перебував на горі Венери сім років. Молодий герой Ганс Касторп "на горі", своєрідній педагогічній провінції, відчуваючи на собі "спокуси" декадансу і вбираючи зовнішні враження, проходить шлях виховання. З цього приводу автор зауважує, що "Чарівна гора" "є романом про час у двоїстому сенсі слова; з одного боку, тому що я намагався змалювати зовнішню картину певної доби... і це робить її романом історичним, а з другого боку, тому, що в ній ідеться про час як такий, у чистому стані" [9: 169].Манн створює фікціональну дійсність, що сприяє реалізації принципу гри. Принцип гри є передусім одним із засобів конструювання "гори" як експериментальної педагогічної провінції: "...він (Ганс Касторп - Н.Є.) був готовий піддатися чужому впливу, бо йому було цікаво ставити над собою досліди" [12: 217]; "А тепер я хочу тобі подякувати... за те, що ти... допоміг мені у моїх вправах і експериментах..." [12: 459], - каже герой Сеттембріні, одному із своїх "учителів" (доречно зауважити, що така позиція героя - людини, яка свідомо піддає себе дослідам - дозволяє літературознавцям установлювати його генеалогічний звязок не лише з Вільгельмом Мейстером і більш давньою традицією - Парціфалем, героями авантюрно-шахрайського роману, але й із Фаустом). Коли ж принцип гри знаходить своє вираження лише в оповіді, що ведеться від імені оповідача, й нерідко в умовному способі, то зявляється можливість визначити особливості цієї постаті у Т. Манна не розчиняється у своїх персонажах, як, наприклад, у творах Ф. Якщо у класичному міметичному романі ХІХ століття "авторська оповідь монтувалася з драматично побудованими епізодами, де люди виступали... незалежно від автора зі своїм словом і вчинками" [14: 318], то у "Чарівній горі" такі драматичні епізоди є кульмінаційними, вони знаменують якісні зміни у процесі виховання героя, який переходить від споглядання до дії (освідчення Ганса у коханні Клавдії Шоша в кінці першої книги роману, рішення героя залишити "гору" і взяти на себе соціальні обовязки в кінці його другої книги).Вони зумовлені впровадженням митцем у художню практику принципів, які він вважав провідними для сучасного роману, - інтроспекції, "критики" (аналізу) і гри, що виявили себе, по-перше, у відмові митця від міметичного зображення соціально-історичного життя суспільства - відсутності епічної повноти зображення, граничному звуженні соціального радіусу класичного міметичного роману; по-друге, у сюжетобудові, яка забезпечила наявність двох планів - міметичного і неміметичного (реалістичного і символічного) - і відповідну їм двоїстість зображення; по-третє, у "сублімації" всієї багатогранності світу у свідомість, рефлексії, монологи й діалоги. Тому "Чарівна гора" має всі ознаки неміметичного роману: інтенсивний час і простір (хоч і не настільки інтенсифікований, як у відомих романах письменників-модерністів), інтроспективність, мінімум фабули, сюжету, дії, сюжет роману підпорядковано асоціативному руху авторської думки, широка наявність неоповідних елементів, символічність, абстрагування, літературні ремінісценції та асоціації.