Бюджет Європейського Союзу - Курсовая работа

Історично бюджети мали надзвичайно важливе значення в процесі становлення сучасної держави і залишаються такими для сучасних урядів. У цьому розділі ми спробуємо розібратися в лабіринті бюджетних процедур ЄС і простежити характеристики бюджетної політики та бюджетних відносин в умовах нового політичного порядку, що створюється на наших очах. Через низку причин відносини в процесі розробки й управління бюджетами мали важливе значення під час створення ЄС. По-перше, пошук незалежних джерел державного фінансування Європейського Співтовариства (ЄСТ) мав вирішальне значення для розбудови Співтовариства, яке вже не вписувалося в рамки традиційної міжнародної організації. Бюджет відіграв важливу роль у консолідації ринкової інтеграції, полегшуючи шлях до досягнення угоди в багатьох політичних сферах та сприяючи формуванню політичних рушійних сил інтеграції.У перші роки існування Співтовариства бюджет являв собою фінансовий інструмент, аналогічний тим, що застосовуються у традиційних міжнародних організаціях. Згідно з зазначеними договорами, було сформовано систему "власних ресурсів", яка забезпечила ЄС автономним джерелом надходжень і складалася з трьох елементів: митних зборів, сільськогосподарського мита та частини бази оцінки податку на додану вартість (ПДВ) у країнах-членах, яка не перевищує 1 відсоток. При цьому Європарламенту було надано значні повноваження в бюджетній сфері, у тому числі право збільшувати, зменшувати або перерозподіляти витрати в тих сферах, які класифікуються як "необовязкові витрати"; затверджувати або відхиляти бюджет у цілому, а також оцінювати щороку, шляхом голосування, роботу Комісії з управління бюджетом. Річ у тім, що бюджет ЄС був і залишається дуже невеликим порівняно з валовим національним продуктом (ВНП) Співтовариства та рівнем державних витрат у державах-членах. У 1997 р. бюджет ЄС був еквівалентний 2-4 відсоткам сумарного національного бюджету держав - членів Союзу і становив 1,2 відсотка ВНП Співтовариства (Commission, 1997a).Другий етап (1985-1998 pp.) був відносно спокійнішим для бюджетної сфери, оскільки урядам держав-членів вдалося домогтися низки поступок у процесі переговорів щодо двох великих бюджетних "пакетів", відомих як "Делор-1" та "Делор-2". Хоча в процесі переговорів про приєднання цієї країни до Співтовариства ця проблема прямо не ставилася, було очевидно, що Велика Британія, за відсутності змін у політиці витрат, стане одним з найбільших чистих донорів бюджету ЄС. Новий лейбористський уряд у 1974-1975 pp. домігся перегляду умов приєднання своєї країни до ЄС, в результаті чого на Дублінському самміті Європейської ради було підписано угоду, згідно з якою запроваджувався комплексний фінансовий механізм, який передбачав обмеження внесків країни в бюджет у випадку істотного збільшення розриву між внесками й отриманою часткою витрат. Комісія завжди намагалася уникати дискусій щодо чистих фінансових потоків у окремих державах-членах, аби не заохочувати до надто вузького підрахунку вигід від членства у Співтоваристві і не спонукати держави-члени домагатися "juste retour", тобто одержання з бюджету Співтовариства приблизно тих самих сум, які вони туди внесли. Все це відбувалося незважаючи на той факт, що нові повноваження стосовно витрат були надані Європарламенту того ж року, що й право оцінювати й затверджувати якість виконання Комісією бюджету, і того ж року, коли було створено Рахункову палату.У Комісії, яка розпочала роботу під головуванням Жака Сантера у січні 1995 p., відповідальність за поліпшення фінансового менеджменту в межах Комісії та боротьбу із зловживаннями у бюджетній сфері було покладено на фінського комісара Еркі Ліканена (Erkki Liikanen) та його шведського колегу Аніту Ґраден (Anita Gradin). Нова Комісія почала з розвязання деяких внутрішніх управлінських проблем у межах самої Комісії - організації, що надто довго приділяла більше уваги змінам політики, аніж управлінню нею. Виконання бюджету ЄС характеризується розпорошенням відповідальності між Комісією та державною владою в державах-членах: 88 відсотків бюджету координується в інтересах Союзу державами-членами. Усвідомлюючи, що регулярні звіти про зловживання в бюджетній сфері сприятимуть зменшенню довіри громадськості до процесів європейської інтеграції, Комісія, Рада, Європейська рада та ЄСС почали шукати шляхи розвязання цієї проблеми. Європейський суд також взяв участь у цій роботі, визначивши юридичну відповідальність держав-членів за ліквідацію порушень у використанні фондів ЄС, Наприклад, у справі 1989 р. про махінації з продажем кукурудзи, нібито вирощеної у Греції, а насправді імпортованої з Югославії, ЄСС ухвалив, що держави-члени, згідно з "пунктом про лояльність" (стаття 5 ЄЄА, нині стаття 10), зобовязані розглядати справи про зловживання у сфері ЄС у спосіб, аналогічний тому, що застосовується у справах про зловживання фінансовими ресурсами на національному рівні.€ 105,2 млрд. була скорочена до Є90,2 млрд. Граничн

План

Вступ

1. Загальна схема формування бюджету

2. Бюджетні стратегії у різні часові періоди

3. Управління збільшеним бюджетом

4. Берлінський результат

Висновки