Бужування післяопікових стриктур стравохідно-шлункового переходу в комплексі лікування - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ AВТОРЕФЕРАТ БУЖУВАННЯ ПІСЛЯОПІКОВИХ СТРИКТУР СТРАВОХІДНО-ШЛУНКОВОГО ПЕРЕХОДУ В КОМПЛЕКСІ ЛІКУВАННЯ Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Харківському національному медичному університеті МОЗ України Науковий керівник: лауреат Державної премії України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Бойко Валерій Володимирович, ДУ „Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України”, директор, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри хірургії №1. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного медичного університету (61022, м.Харків, пр. Автореферат розісланий __27.05__ 2011 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук, доцент А.І.Ягнюк Загальна характеристика роботи Актуальність проблеми. Увага до діагностики та лікування післяопікових стриктур стравоходу, що виникають після попадання всередину агресивних хімічних речовин, обумовлена досить значною кількістю хворих із цією тяжкою патологією, причому до 80-90% з них - особи працездатного віку [Бойко В.В. та співавт., 2004; Пархисенко Ю.А., 2007; Radovanovic N., 2009]. Основою всіх видів бужування є механічне розтягування стриктури за рахунок передачі тиску з проксимального кінця бужа на дистальний. Упродовж останніх років для реканалізації післяопікових стриктур стравоходу почали застосовувати вібраційне бужування [Сизий М.Ю. 2005], яке виконується вібруючим бужем із розтащуванням джерела вібрації як в дистальному, так і в проксимальному відділі бужа. Вібрація як класичний приклад масажу покращує лімфокровотік в ушкоджених тканинах, сприяє прискоренню репаративних процесів, зменшує явища езофагіту і, тим самим, покращує прогноз лікування пацієнта [Булегенов Т.А., 2009; Sakuramoto S., 2010]. Поліпшення результатів лікування хворих з післяопіковими стриктурами стравохідно-шлункового переходу на підставі комплексної клінічної розробки, етіопатогенетичного підходу до корекції порушень, що виникають при хімічних травмах стравохідно-шлункового переходу. В основу роботи покладено результати обстеження та лікування 122 хворих з хімічною травмою нижньої третини стравоходу з переважною локалізацією післяопікової стриктури в ділянці стравохідно-шлункового переходу, які перебували в клініці ДУ Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України з 1990 по 2010 роки. Серед обстежених пацієнтів чоловіків було 91 (74,5%), жінок - 31 (25,5%). Найбільша кількість обстежених хворих мала II і III ступені стенозу стравоходу (за Г.Л.Ратнером і В.І.Бєлоконевим - 1982) - 98 осіб (80,3%), I ступінь було зафіксовано у 8 осіб (6,5%), IV - у 12 пацієнтів (9,8%) і V ступінь стенозу -- у 4 хворих (3,3%). Cеред обстежених хворих найбільша кількість пацієнтів була з виразково-опіковим езофагітом - 64 особи (52,5%), з ерозійно-опіковим езофагітом 30 осіб (24,5%) і з виразково-некротичним езофагітом 28 осіб (23%) (за Волковим С. В. та співаві; 1997).