Будова і властивості нанокомпозитів: дисперсний кремнезем/левоміцетин - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ХІМІЇ ПОВЕРХНІ ім. О.О. ЧУЙКА УДК 544.72:546.212:543.42:541.183/183.7:615.281.9:633.126 Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук Будова і властивості нанокомпозитів: дисперсний кремнезем/левоміцетин 01.04.18 - фізика і хімія поверхні Крупська Тетяна Василівна Київ - 2009 Дисертацією є рукопис. Роботу виконано в Інституті хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України. левоміцетин кремнезем адсорбційний Науковий керівник: доктор хімічних наук, професор Туров Володимир Всеволодович, Інститут хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України, завідувач відділу біомедичних проблем поверхні. Автореферат розісланий “2” лютого 2010 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.П. Приходько. Обмеженням цього підходу є необхідність застосування для іммобілізації лише тих речовин, які слабо розчиняються в водних середовищах, завдяки чому можуть знаходитись в адсорбованому стані достатньо довгий час. Передбачалося, що при допомозі імпрегнування кремнезему різними типами органічних сполук можна буде як збільшувати, так і зменшувати енергію взаємодії клітин з поверхнею високодисперсного кремнезему (ВДК) і тим самим спрямовано діяти на процеси метаболізму клітин. Метод 1Н ЯМР спектроскопії з пошаровим виморожуванням рідкої фази, електронна спектроскопія в (UV-VIS) областях, інфрачервона (ІЧ) спектроскопія, нефелометрія, оптична та скануюча електронна мікроскопія, термогравіметричний метод, реологічні дослідження, адсорбційні методи, мікрокалориметрія, термостимульована деполяризація, температурно-програмована десорбція з мас-спектрометричним контролем, квантово-хімічні розрахунки, мікробіологічні дослідження. Вперше встановлено можливість кількоразового підвищення антимікробної активності нанокомпозитів по відношенню як до грамнегативних, так і грампозитивних патогенних мікроорганізмів, що, імовірно, відбувається за рахунок адсорбційних взаємодій частинок нанокомпозиту з клітинами і формування в зоні контакту частинка-клітина прошарків слабоасоційованої води, яка значно підвищує біодоступність препарату. При дослідженні стану води в пористому кополімері стиролдивінілбензолу, вибраному в якості моделі внутрішнього простору частково дегідратованих клітин, встановлено, що, в присутності слабополярних молекул хлороформу і метану, частина води переходить із сильноасоційованого в слабоасоційований стан (який характеризується хімічним зсувом 0,8 ? 1,5 м.ч.), а при надлишку хлороформу значна частина сильноасоційованої води витісняється з пор на зовнішню поверхню адсорбенту, тобто відбувається масообмін між внутрішнім і зовнішнім середовищами. В той же час сильний електронодонор ДМСО не руйнує структуру поліасоціатів води в порах, а формує з нею кластерні структури, в яких хімічний зсув протонів води дещо більший ніж у рідкої води. Основні результати дисертаційної роботи були представлені на вітчизняних і міжнародних конференціях та з’їздах: X Всеросійська конференція з проблем науки у вищій школі: „фундаментальные исследования в технических университетах”, Санкт-Петербург (2006); Всеукраїнська конференція молодих вчених „Наноматеріали в хімії, біології та медицині”, Київ (2006); II Всеросійська наукова конференція з міжнародною участю присвячена 130-річчю Бєлгородського державного університету „Сорбенты как фактор качества жизни и здоровья”, Бєлгород (2006); IV з’їзд Українського біофізичного товариства, Донецьк (2006); XI наукова конференція „Львівські хімічні читання - 2007”, Львів (2007); Всеукраїнська конференція з міжнародною участю, присвячена 90-річчю Національної академії наук України „Хімія, фізика та технологія поверхні наноматеріалів”, Київ (2008). Публікації. В даному розділі відображено сучасні уявлення про взаємодію води з дисперсними системами, основу яких складає вчення про різні форми зв’язаної води, розглянуто та проаналізовано вплив кремнезему на життєдіяльність клітинних культур.