Буденно-музична свідомість як предмет філософсько-естетичного аналізу - Автореферат

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля УДК 78.01 Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Буденно-музична свідомість як предмет філософсько-естетичного аналізу Спеціальність 09.00.08 - естетика Назаренко Неля В’ячеславівна Луганськ 2006 Загальна характеристика роботи буденно музична свідомість Актуальність теми дослідження. У сучасній соціокультурі, з одного боку, піддаються сумніву смисложиттєві та смислозмістовні структури самого буття. З іншого, філософська свідомість практично відмовляється від найвищої рефлексії, яка протягом усієї історії була для неї атрибутивно властива, і робить культуру предметом іронії в постмодерністських практиках. Друга половина ХХ ст. і ХХІ ст., що настало, є, по суті, „втечею від метафізики”, трансцендентальних основ особистості в напрямку осмислення будь-яких проявів людської діяльності як безкінечного відкритого й регламентованого тільки самим собою тексту. В умовах всезагальної семіотизації опиняється й естетика: її традиційне смислове поле, як і усталена категоріальність, не передбачає аналітики віртуальних просторів комерційної гіпертекстуальності, безперервного потоку аудіовізуальних впливів соціуму на одиничну психіку. Більше того, дослідження художніх практик, у яких фундаментальні поняття твору й образу витіснено поняттями речі й об’єкта, з позицій класичних естетичних парадигм стають практично неможливими. Ситуація, що склалася, виявилась цілковито особливою для музики, функціонування якої в сучасній соціокультурі концентрує в собі всі фундаментальні атрибути й протиріччя й власне соціокультурного простору, і наявного в ньому індивіда. Проблема буденно-музичної свідомості примушує шукати відповідь на низку запитань, актуальних для теоретичної естетики, а саме: що є естетична цінність в умовах ПОСТ-культури; яких модифікацій зазнає художній твір і що нині становить собою його образна структура; чи становить собою людська буденність сферу естетичної негації або ж за нею продовжують стояти метафізичні глибини. Принципове значення для здійснення дослідження буденно-музичної свідомості мала філософсько-естетична концепція В.Суханцевої, у якій музику представлено як особливий вимір людського буття, що припускає у своїй структурі й рівні буденності. Слід особливо підкреслити, що процедура дослідження багато в чому була обумовлена проблемним полем феноменологічної естетики, особливо протистоянням ідей у роботах М.Дюффрена, С.Лангер, з одного боку; з іншого - концепцією Р.Інгардена, яка відійшла від суто психологічної інтерпретації буття музики в цілому й музичного сприйняття зокрема. У цьому ж руслі зростання відчуження музичного процесу й уречевлення музичного образу в ситуації маскультури представлено й концепцію Т.Чередниченко, де вперше в науковій літературі методично й термінологічно обґрунтовано опозицію опус- і поп-музики, яка склалась наприкінці ХХ ст. На відміну від Гайдеґґера, французький екзистенціалізм трактує буденність як опозицію Буттю: у Сартра вона є Ніщо, у Камю виступає як бунт.