Боротьба Литви і Польщі за українські землі у 40-х - на початку 90-х рр. XIV ст. - Курсовая работа

Зміст Вступ Розділ 1. Захоплення українських земель литвою та польщею. Геополітична ситуація у Східній Європі у 1 пол.14 ст. 1.1 Боротьба за Галицько-Волинську спадщину у 1340-1390 рр. Розділ 2. Поширення Литви на українські землі 2.1 Польсько-Литовське суперництво за українські землі 2.2 Поширення впливу Литви на Наддніпрянську Україну Розділ ІІІ. Кревська унія та її значення для українських земель 3.1 Передумови укладення унії та її зміст 3.2 Боротьба Вітовта за автономізацію Великого князівства Литовського та її наслідки Висновки Список використаних джерел Вступ Актуальність теми. Занепад Галицько-Волинського князівства призвів до епохальних змін. XIV ст. історичні події розвивалися не на користь України. У 1340 р. помер останній князь Галицько-Волинської держави Юрій II. Польський король Казимир III, скориставшись цим, захопив м. Львів, пограбував його, заволодів клейнодами, в тому числі короною Данила Галицького. Литва була сильною державою. її територія сягала далеко за межі етнічного регіону - басейнів Вісли, Німану й Двіни - за рахунок приєднання білоруських і частини руських земель. Не останню роль відігравав і династичний чинник - правляча литовська династія мала численних нащадків, що потребували власних уділів. Інтенсивне зростання Литовської держави почалося за часів правління великого князя Гедиміна (1316-1341). Після його смерті син Ольгерд (1345 - 1377), який посів батьківський престол, рішуче проголосив, що вся Русь просто повинна належати литовцям. Під керівництвом Ольгерда в 40 - 50-х роках XIV ст. почалася литовська експансія в Україну. Його зусиллями до Литовської держави на початку другої половини XIV ст. була приєднана вся західна частина Сіверщини по річках Сожі, Снову та Десні. Під впливом Великого князівства Литовського (далі - ВКЛ) опинилася Волинська, Подільська, Київська (разом з Переяславщиною) та Чернігово-Сіверська землі. Литва проводила досить лояльну політику щодо місцевого населення, зберігши, по-суті, автономність руських князів. ВКЛ стало федерацією земель-князівств, в тому числі і руських: Київщини, Чернігово-Сіверщини, Волині, Поділля. Тут сиділи князі з литовської династії Гедеміновичів. У 1385 р, у замку Крево (нині на території Білорусі) було укладено угоду (Кревська унія) між Польщею і Великим князівством Литовським, яка передбачала обєднання Литви і Польщі в одну державу внаслідок шлюбу польської королеви Ядвіги і литовського князя Ягайла, На литовських землях запроваджувалося католицтво як державна релігія. Грюнвальд відбулася вирішальна битва між польсько-литовською армією під командуванням Ягайла та Вітовта і військами Тевтонського ордену. кревська унія українська земля Метою курсової роботи - є детальний розгляд питання українських земель у складі Литви та Польщі у період 1340-1380 14 століття. Крім того для більш детального вивчення окремих епізодів вдалося залучити зарубіжні писемні першоджерела, зокрема польські хроніки Я. Длугоша [47] та М. Кромера [48], що вносить елемент новизни у роботу. І тому вона не дає повної картини боротьби за галицько-волинські землі у 40-х - 80-х рр. Більш детально досліджувана проблема висвітлена у працях видатного українського історика М.С. Грушевського. В першу чергу, на мою думку, слід назвати працю М. Киричука Волинь - земля українська” [26]. Після смерті Юрія-Болеслава князем Волині стає син Гедиміна Любарт (1341-1385 pp.). Руські князі й бояри були васалами литовського князя. Через дев’ять днів після смерті Галицько-Волинського князя Юрія-Болеслава Казимир III розпочав похід у Галичину. Річ у тім, що польську агресію підтримали польські магнати, які мріяли про українські землі; католицька церква, яка хотіла знищити православ’я і поширити свій вплив на Схід; багаті польські городяни, яким були потрібні торговельні шляхи до Галичини. Вже в 1340 р. король попросив Папу звільнити його від присяги дотримувати обряди, права і звичаї православних підданих” і почав роздавати землі полякам, німцям, угорцям; в усіх волостях були призначені старости [28, с 78-85]. Тому в 1340 р. населення під керівництвом боярина Дмитра Дедька вигнало поляків з Галичини. Людовік став польським королем, проте намагався втримати Галичину у складі Угорщини. У Львові в 1375 р. було засновано католицьке архієпископство. Молдавію, а в її складі й Буковину, постійно захоплювали то Угорщина, то Польща, а починаючи з XVI ст. вона почала залежати від Турецького султана. Ставши галицько-волинським князем, Юрій П продовжував мирну політику своїх попередників. Повінчвся з нею в м. Полоцьку в 1331 р. Прийнявши православ’я, Юрій П в душі лишався католиком, на такі підозри штовхає лист папи до Юрія-Болеслава, який заохочував навернутись у католицизм. Подані раніше факти підводять до висновку, що ще за життя Юрія-Болеслава, Казимир, розсерджений ворожою політикою галицького князя похід з татарами на Люблін/, а разом з тим осмілений його конфліктом з боярами, ввійшов у згоду з Угорщиною щодо спільної політики на Русі.