Перша арабо-ізраїльська війна, біженці та зони. Націоналізація "Компанії Суецького каналу". Провал троїстої агресії, його міжнародне значення. Третя "шестиденна війна", конфронтація Схід-Захід. Четверта арабо-ізраїльська війна, сили та мирний процес.
ДИПЛОМАТИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ПРИ МІНІСТЕРСТВІ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ Кафедра зовнішньої політики і дипломатії Реферат з дисципліни «Міжнародні відносини» на тему: «Близькосхідна проблема в 1967 - 1973 рр.» Київ - 2013 Вступ Шістдесят років тому, в лютому-липні 1949 року, Ізраїль уклав перемир’я з Єгиптом, Йорданією та Сирією. Однак це перемир’я не поклало край близькосхідному конфлікту. Сутність і перебіг цього конфлікту відтворює практично всі найважливіші суперечності як Ялтинсько-Потсдамської біполярної системи міжнародних відносин, так і сучасної постбіполярної системи. Феномен єврейства полягає в тому, що народ із давньою культурою та звичаями, специфічною вірою і високим рівнем самоідентифікації протягом тривалого часу існував за умов втрати не тільки державності, а й власної території, оскільки в І ст. н.е. його було вигнано з території Палестини римською владою. Євреї спромоглися не піддатись асиміляції в умовах соціально-політичного та культурного домінування інших релігійних систем чи національно-державних утворень і не втратили самоідентифікації. Цьому сприяла і так звана «Декларація Бальфура» - документ, направлений міністром закордонних справ Великої Британії А. Б. Бальфуром лорду Ротшильду для передачі в Сіоністську федерацію й оприлюднений у листопаді 1917 року. 29 листопада 1949 року було прийнято резолюцію 181/П, за яку проголосували 33 країни, зокрема й СРСР та США, проти - 13 (усі арабські країни, Афганістан, Туреччина, Пакистан, Індія, Куба та Греція), 10 утрималися (зокрема й Велика Британія).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
