Ознайомлення із ходом воєнних операцій весною 1651 року. Огляд українського та польського війська; табори під Сокалем і під Берестечком. Опис бою, тактика гетьмана Хмельницького. Основні політичні наслідки втечі татар і збройного відступу козаків.
При низкой оригинальности работы "Битва під Берестечком (28-го червня — 10-го липня 1651 року)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Битва під Берестечком (28-го червня - 10-го липня 1651 року) 1. Воєнні операції весною 1651 року берестечко бій козак польський Польський сойм із грудня 1650 р., нехтуючи Зборівську умову з Хмельницьким з минулого року, схвалив військовий набір на українську війну в силі: 36000 війська - з коронних країв та 15000 війська - з Литви. Разом із службою, джурами та обозовою обслугою число польського війська переходило 100000 люда. Хмельницький докладно знав про все, що діється в Польщі, то ж негайно почав укріплювати прикордонну смугу зброєю й людьми. Пограничні польські збройні сили під проводом гетьмана Каліновського рушили зараз же під Бар. Головна квартира гетьмана була в Білій Церкві і звідси виходили мобілізаційні накази на всю Україну. Цілком правильно Хмельницький передбачив, що поляки задумують висунути свою операційну базу якнайдалі на схід - вглиб українських земель, і тому рішив перевести зосередження українського війська можливо найдалі на захід; та наперід треба було витіснити збройні сили Каліновського. З уваги на рішучу й несподівану акцію Хмельницького польський король Ян Казимир закинув свій первісний плян і почав збирати військо під Сокалем. Передню сторожу становили вибрані полки під проводом таких досвідчених полководців, як Нечай, Богун, Ілляш Уманський, Пушкаренко, Глух, Криса й інші. Було це найдобірніше військо, яке в тому часі мала польська армія. Та в дальших боях із заслонними українськими полками Богуна, Глуха й полтавцями Пушкаренка Каліновський раз-у-раз зазнавав поважних втрат і остаточно був розбитий у бою під Липівцем, поміж Ямполем і Баром, де втратив більш половини війська, весь табор і всі гармати. І справді, Каліновський геть утратив свою боєздатність, не виконав завдання охорони, призначеного йому пляном Яна Казимира, та спішним маршем, відбиваючися по дорозі від українських бойових відділів, відійшов на південний захід. Каліновський завернув тоді на північ і вирушив у сторону Сокаля, а Джеджалий залишився на місці; під Камянцем він простояв декілька днів і очистив район від розсіяних польських частин. Поляки знову залишили табір і гармати, що їх дістали були від камянецької польської залоги, і здесятковані втекли комуніком на захід. Реґулярне козацьке військо було нечисленне, всього около 4.000 козацької кінноти, 3.000 обозних людей, сім гармат і 6000 татар. Розставлені вздовж литовської границі козацькі полки в основному мали лише берегти визначених для себе районів і спостерігати, згідно з наказом, за можливими рухами литовського війська. Люди давали з великою охотою. Козацька піхота - це ядро тогочасної української армії. Згодом ще надійшли полки М. Потоцького, що перебував біля Володимира, а врешті - стягнулися й недобитки війська Каліновського.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы