Безпека особи в транзитних суспільствах: політико-інституційний вимір - Автореферат

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук Спеціальність 23.00.02 - Політичні інститути та процеси Безпека особи в транзитних суспільствах: політико-інституційний вимір Мельник Віталій Іванович Львів 2011 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі теорії та історії політичної науки філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України). Науковий керівник: кандидат політичних наук, доцент Угрин Леся Ярославівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри теорії та історії політичної науки Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор Круглашов Анатолій Миколайович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри політології та державного управління кандидат політичних наук, доцент Романюк Наталія Андріївна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри країнознавства і міжнародного туризму Захист відбудеться 31 березня 2011 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д35.051.17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79001, м. Львів, вул. Університетська 1, ауд. 301. У різних вимірах безпека є неодмінною умовою буття будь-якої особи. Водночас безпека кожної особи на сучасному етапі перебуває у невизначеному стані: держава більше не здатна захищати кожну людину повною мірою, але водночас і не може, як було досі авторитарними методами примушувати її, обмежувати її безпеку; міжнародні організації, попри щораз більший вплив, також ще не здатні охопити усю сферу безпеки особи, як неспроможна це зробити і сама людина. Це несе певні загрози безпеці особи, бо велика кількість суб’єктів, їх різні та інколи ще не повністю визначені права, обов’язки та можливості не дозволяють досягти найвищого рівня безпеки, але водночас і не дозволяють одному суб’єктові реалізації безпеки особи диктувати свою волю, визначати основні пріоритети, а такі обставини забезпечують певну форму плюралізму та відсутність загрози авторитарного впливу. Викладене зумовлює потребу переосмислити традиційні підходи до забезпечення безпеки, безпеки особи зокрема, в основі яких етатистські засади та визначення жорсткої ієрархії загроз. Західні дослідження питання безпеки особи зосереджуються в основному на дослідженнях сталого розвитку, стабільних демократій, а також проблематики безпеки особи в діяльності держав на міжнародній арені, міждержавних організацій, зокрема ООН. Мета роботи - дослідження безпеки особи (human security) в транзитних суспільствах через політико-інституційні механізми в контексті глобальних трансформацій. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: - дослідити безпеку особи як соціально-політичне явище, її історико-методологічні аспекти, поняття, структуру; - виявити динаміку безпеки особи в контексті глобальних трансформацій та її особливості у транзитних суспільствах; - конкретизувати систему загроз, небезпек, ризиків та викликів безпеці особи в умовах глобальних трансформацій та суспільств, що трансформуються; - зясувати політико-інституційні механізми забезпечення безпеки особи та їхні особливості у транзитних суспільствах; - виявити особливості взаємодії державних, міжнародних та громадських організацій в контексті реалізації безпеки особи та інституційні механізми удосконалення їх діяльності у відповідній сфері; - визначити основні шляхи вдосконалення процесу забезпечення безпеки особи в сучасних умовах у суспільствах транзитного типу. Методологічною основою дослідження є конструктивізм (А. Вендт, О. Вевер, Н. Онаф), який дозволив проаналізувати поряд з традиційними загрозами, вплив на безпеку особи та її реалізацію соціокультурних чинників, передовсім ідентичностей, цінностей, норм, простежити процеси їх актуалізації через включення до системи політичного дискурсу на основі засад теорії сек’юритизації (О. Вевер). Розуміння важливості ролі інституцій як сукупності правил, норм, цінностей, що визначають поведінку та взаємодії суб’єктів у транзитних суспільствах та впорядковують взаємодію міжнародних акторів у сфері безпеки особи, зумовило звернення до теоретичних засад неоінституціоналізму (Д. Норт, Дж. Марч, Й. Олсен). Аналіз вказаних проблем у суспільствах, розвиток яких позначається системними суспільно-політичними трансформаціями, кризами ідентичностей, процесами інституціалізації та деінституціоналізації нових правил та норм, що зумовлюють нестабільність, непевність їх розвитку, слабкість держави та формують додаткові загрози безпеці особи, визначив також використання в дисертаційному дослідженні методології теорії транзиту. В межах дослідження отримано такі наукові результати, які характеризуються новизною і є логічним вирішенням поставлених у роботі завдань: Вперше: - в українській політологічній літературі на основі методології конструктивізму та неоінституціоналізму комплексно до