Досягнення мобільності виконавського колективу при використанні баяну та акордеону. Суть їх застосовування для виконання підголосків, гармонічної підтримки духових інструментів та гри соло. Аналіз джазу, оркестровка якого відповідала західним зразкам.
При низкой оригинальности работы "Баян та акордеон в радянській естрадно-джазовій музиці першої половини XX століття", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Київський національний університет культури і мистецтв БАЯН ТА АКОРДЕОН В РАДЯНСЬКІЙ ЕСТРАДНО-ДЖАЗОВІЙ МУЗИЦІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ Самолюк В.М. Лузан О.В. Липчук О.М, Постановка проблеми. Існував ряд істотних відмінностей, що були притаманні радянській естрадно-джазовій музиці. Однією з них було використання в ній баяну чи акордеону. Чимало даних фактичного характеру, пов’язаних з функціонуванням естрадно-джазових колективів в радянському союзі загалом та під час другої світової війни зокрема представлені в статті відомого джазового музиканта, диригента та композитора Миколи Мінха. Специфіка ролі та значення джазу в радянські часи окреслюється в роботі О. Баташева. Особливості інтерпретації американських хітів в творчості Л. Утьосова окреслюються в праці вітчизняних сучасних дослідників А. Попової, О. Тринько, О. Шпортько. Аналіз творчості І. Дунаєвського здійснюється в праці Д. Лівшица. Значним явищем стає поява колективу під керівництвом Леоніда Утьосова «Теа-джаз» (тобто театральний джаз) в 1929 році. М. Мінх згадує свою діяльність у оркестрі Утьосова в якості піаніста, а згодом й композитора.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
