Банківська система: поняття, функції, специфічні риси - Курсовая работа

Вступ Одне з центральних місць в економіці будь-якої країни належить банківській системі. У міжнародній практиці найбільш поширеною є думка про те, що банківська система - це сукупність банківських і небанківських фінансових установ, що виконують окремі банківські операції. В останні роки спостерігається чітка тенденція до збільшення економічної та політичної нестабільності на національному, регіональному і глобальному рівнях. В умовах фінансової кризи банківська система України не мобілізувала і не реалізувала усі властиві їй стимулюючі можливості. Нерозв’язаними залишаються проблеми підвищення рівня капіталізації банків, управління ліквідністю, ефективності функціонування банківської системи, удосконалення державної стратегії розвитку банківської системи, яка б сприяла її надійній та ефективній діяльності. Комерційні банки - основна складова кредитної системи держави. Оптимальне вирішення проблеми може і повинно здійснюватися на основі програмно-цільового підходу, який включає багатофакторів. Теоретичні аспекти розвитку банківської діяльності та формування банківської системи 1.1 Історія розвитку банківської діяльності Традиційно вважається, що слово “банк” походить від італ. banco, що означає лава, конторка, стіл, на якому середньовічні італійські міняйли розкладали свої монети . Поступово діяльність міняйл розширюється до приймання на зберігання грошових коштів, видачі позик за рахунок власних і залучених коштів. Вважається, що перший банк був заснований в 1171 р. у Венеції, а у XIV-XV ст. банкіри вже були потужною суспільною силою. Однак у багатьох дослідженнях можна зустріти думку про те, що батьківщиною банківської справи була зовсім не Греція. На питання про період виникнення перших банків немає чіткої відповіді, дослідники наводять приклади надання банківських послуг у стародавніх Вавилоні, Греції, Римі, а розкид думок за часом складає більше двох тисяч років. Виділяють чотири основні етапи розвитку банківської діяльності: I етап - від античності до виникнення Венеціанського банку; II етап - з 1156 р. до заснування Англійського банку в 1694 р.; III етап - з 1694 р. до кінця XVIII ст.; IV етап - з початку XIX ст. до теперішнього часу. Грецькі храми приймали на зберігання гроші за певну процентну плату і зберігали їх в спеціальних підвалах-сховищах. Крім обмінних операцій, міняйли займалися зберіганням грошей та видачею кредитів. Банки називалися аргентарії або мензарії. Із занепадом Римської імперії занепали і банківські ремесла. банківський грошовий україна II етап розвитку банківської діяльності (жирооборот) Велику роль у відродженні банківської справи (фінансова активність в Європі занепала з розпадом Римської імперії) відіграли хрестоносці. На початку XIX ст. з’явилися центральні банки, які монопольно виконували функцію емісії банкнот. Згідно з першою моделлю центральний банк країни проводить грошово-кредитну політику, що є частиною інструментарію, яким володіють органи влади для регулювання економіки. Відповідно до другої моделі основною метою центрального банку є підтримання стабільності цін за допомогою використання НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ Перший рівень Другий рівень Державні банки (100 % статутного капіталу належить державі) Банківські об’єднання (банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група) Спеціалізовані банки (ощадні, іпотечні, клірингові, інвестиційні - більше 50 % - активи одного виду; ощадний - більше 50 % пасивів - вклади населення) Універсальні банки Філії іноземних банків створені і діють на території України відповідно до вимог ЗУ “Про банки і банківську діяльність” 18 інструментів грошово-кредитної політики, яка не залежить від уряду. Розглядаючи банківську систему України, яка почала формуватися ще у 1991 р. після проголошення незалежності, слід зауважити, що основним завдання Національного банку, який знаходиться на першому рівні, є підтримання стабільності національної грошової одиниці - гривні.