Розгляд неустойки як виду кредитного забезпечення банків. З’ясування її класифікаційних ознак та видів. Дослідження страхування як форми мінімізації кредитних ризиків. Аналіз страхових ризиків непогашення кредиту та відповідальності позичальника.
Неустойка як вид кредитного забезпечення банків Окрім гарантії та поруки, при забезпеченні кредитних зобовязань позичальників перед банківськими установами може використовуватися такий вид забезпечення, як неустойка (штраф, пеня). Згідно з Цивільним кодексом України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобовязання. Розмір неустойки визначається законом і кредитним договором. Штрафом є неустойка, що обчислюється у процентах від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, встановлюється у твердо визначеній грошовій сумі і стягується одноразово. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або законодавством. Страхування як форма мінімізації кредитних ризиків Усе більшого поширення у вітчизняній банківській практиці набуває страхування кредитної діяльності банків. Так, зокрема, підприємство-позичальник захищається від втрати ділової репутації у разі невчасної сплати кредиту, банк отримує високі гарантії повернення кредиту, а страхова компанія одержує страхову премію за надані послуги. Страховик - юридична особа, яка бере на себе за договором страхування за певну винагороду (страхову премію) зобовязання відшкодувати страхувальнику або іншій особі, на користь якої здійснюється страхування, збитки, що виникли внаслідок настання страхових випадків. Договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобовязання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму чи відшкодувати завдані збитки в межах страхової суми страхувальнику або іншій особі, що визначена страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхову премію в зазначені строки і виконувати інші умови договору. Договір страхування повинен містити (Додаток 41): -назву документа; -назву та адресу страховика; -прізвище, імя, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; -прізвище, імя, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; -зазначення предмета страхування; -розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; -розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя (у випадку страхування життя позичальників); -перелік страхових випадків; -розміри страхових премій (платежів, внесків) і строки їх сплати; -страховий тариф (не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); -строк дії договору; -порядок зміни і припинення дії договору; -умови здійснення страхової виплати; -причини відмови у страховій виплаті; -права та обовязки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; -інші умови за згодою сторін; -підписи сторін. За договором страхування страховик бере на себе зобовязання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування кредиторові в межах страхової суми, пропорційно розміру збитку, завданого йому страхувальником (боржником).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
