Розробка концепції багатовимірного аналізу стратифікаційних порядків та операціоналізації методики емпіричного дослідження соціальної стратифікації. Дослідження позиціонування населення у просторі нерівності регіону. Неконсистентність статусних позицій.
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна УДК 316.34 Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук Багатовимірний аналіз стратифікаційних порядків 22.00.03 - соціальні структури та соціальні відносини Коваліско Наталія Володимирівна Харків - 2010 Дисертацією є рукопис Робота виконана на кафедрі соціології Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України Науковий консультант: стратифікація емпіричний соціальний доктор соціологічних наук, професор Макеєв Сергій Олексійович, Інститут соціології НАН України (м. Київ), завідувач відділу соціальних структур Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Головаха Євгеній Іванович, Інститут соціології НАН України (м. Київ), заступник директора, завідувач відділу історії, теорії та методології соціології; доктор соціологічних наук, професор Катаєв Станіслав Львович, Класичний приватний університет (м. Запоріжжя), завідувач кафедри соціології та соціальної роботи; доктор соціологічних наук, професор Нагорний Борис Григорович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля (м. Луганськ), завідувач кафедри соціології Захист відбудеться «16» лютого 2010 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077 м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. Сучасні суспільства залишаються ієрархічно організованими з явною, неочевидною й латентною соціальною нерівністю. Проте місце індивідів та спільнот у розшарованому соціальному просторі визначається дією певної множини чинників і порядків нерівності, що своєю чергою, зазнають швидких змін під впливом інституційних та технологічних перетворень. В Україні трансформація стратифікаційних порядків відбувається ще й під впливом помітних інституціональних зрушень, делегітимації старих і створення нових соціальних структур й інститутів, оскільки змінилися форми й відносини власності, форми політичної влади та управління, система правосуддя, суспільний лад і уклад життя. Без цього неможливі адекватні оцінки ступеня стратифікованості у суспільстві та прогнозування можливих індивідуальних й групових реакцій на соціальну нерівність, а, отже, і проведення цілеспрямованої соціальної політики. Теоретичними витоками багатовимірного стратифікаційного підходу вважають роботи М. Вебера та П. Сорокіна, в яких сформульовані концептуальні уявлення про соціальний простір та його основні виміри. В емпіричних кількісних репрезентативних дослідженнях операціональні визначення метрики соціального простору стосувалися або одного компонента, яким могли бути позиція індивіда в одному чи декількох так званих “об’єктивних” стратифікаційних порядках (рівень доходу, отримана освіта), або “диспозиції” індивіда (настрої, переконання, оцінки). Вивчення, наприклад, соціальної мобільності потребувало створення методики локалізації місця індивіда (“позиції”) в структурі зайнятості, що й було зроблено Дж. Голдторпом з колегами у відомій класовій схемі EGP. Проте найпоширенішою у практиці наукових розвідок соціальної структури стала кон’юнкція “позиції - диспозиції”, яка знаходиться в основі побудованого П. Блау та О. Данкеном соціально-економічного індексу, що дає можливість враховувати ієрархії доходу, освіти та престижу; в міркуваннях П. Бурдьє щодо зв’язку габітусу з розміщенням індивіда в просторі капіталів; у концепції статусної неконсистентності Г. Ленські. Хоча згадані та деякі інші дослідження й сприяли інституціоналізації багатовимірних та лог-лінійних моделей вивчення стратифікаційних порядків, утвердили багатокритеріальні стандарти вимірювання в соціології, проте в них відсутній діяльнісний аспект - те, що індивіди роблять у повсякденному житті, тобто дослідження їхніх практик. Махоніна, П. Кухаржа, М. Мюллера, М. Тучека, Л. Гатнара; у теоретико-концептуальних розробках й емпіричних розвідках з проблем трансформації російського суспільства Т. Заславської, Л. Бєляєвої, З. Голінкової, О. Шкаратана і Н. Сергєєва, Н. Тихонової, Н. Давидової та ін. Дослідженню рухливості соціальної структури сучасного українського суспільства, змін соціальних ідентичностей, застосування структурної парадигми у просторі нерівномірно розподілених соціальних благ та умов відтворення життя, особливостей сучасного теоретико-методологічного підходу до аналізу нових соціальних нерівностей присвячені роботи C. Макеєва, С. Одновимірні градаційні схеми, чи навіть їхні теоретично й методично не обґрунтовані комбінації, що використовуються в емпіричних обстеженнях і є підставою вторинного аналізу соціологічної інформації, неадекватно відображають стратифікаційні процеси, а отримані результати зазвичай є неспівставними, хоча й можуть бути використані для вирішення вузьких прикладних проблем. Дисертація виконана в межах наукового напрямку досліджень держбюджетних тем кафедри соціології Львівського національного університету імені Івана Франка: “Спосіб життя молоді в умовах соціально-економіч
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
