Все це стосується й інтерпретації такого складного концепту, як «етнос», зокрема й у науковій візії Л. Гумільова. Водночас існує ще й термінологічна плутанина, повязана із синонімічним вживанням щодо поняття «етнос» категорій «народ», «нація», «етнічна спільнота», що зумовило значну полісемантичність дефініцій категорії «етнос» у сучасній етнологічній науці [1]. Гумільов цілком резонно стверджував: «Спроби витлумачити етнос як винятково соціальне, рівно як і винятково біологічне явище, зазнавали невдачі тому, що замість аналізу (розчленування) пропонувалося спрощення, котре неминуче заводило дослідника у глухий кут» [6, 99]. Козлова) якщо етнос «просто соціальна категорія, котра утворюється внаслідок складання того чи іншого суспільства», то тоді етнос - «величина мнима, а етнографія - даремна втрата часу, оскільки простіше вивчати соціальні умови» [3, 81]. Ось чому пропоную етнос вважати явищем географічним, завжди повязаним із ландшафтом, що його вміщує та годує етнос.
Список литературы
1. Гумилев Л.Н. География этноса в исторический период. - Л., 1990.
2. Широкогоров С.М. Этнос. - Шанхай, 1923.
3. Гумилев Л.Н. Сущность этнической целостности // Вестник Ленинградского государственного университета (далі - Вестник ЛГУ). - 1971. - № 24.
4. Гумилев Л.Н. По поводу предмета исторической географии // Вестник ЛГУ. - 1965. - № 8.
5. Гумилев Л.Н. О термине «этнос» // Доклады Географического общества СССР. - Вып. 3. - Л., 1967.
6. Бромлей Ю.В. Этнос и эндогамия // Советская этнография (Далі - СЭ). - 1969. - № 6.
