Біологія та екологія люмбріцід Черемського природного заповідника - Дипломная работа

БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА Біологія та екологія люмбріцід Черемського природного заповідника ЗМІСТ Вступ РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження 1.1 Огляд літератури 1.2 Опис району вивчення РОЗДІЛ 2. Аналіз результатів дослідження. 3.1 Еколого-фауністична характеристика люмбріцід району дослідження 3.2 Особливості поширення люмбрицід у біогеоценозах Черем- ського природного заповідника Висновки Список використанОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Грунтові олігохети Палеарктики представлені багатьма родинами. Домінуюче значення серед них мають Lumbricidae, відомі в літературі також під назвою дощові черви. До родини люмбриціди належить більше 250 видів. Цьому сприяють: велика екологічна пластичність; партеногенетичне розмноження; поліплоїдність частини видів та особливості їх живлення. Завдяки масовому розмноженню, розвитку і домінуванню в складі біоценозів, вони відіграють важливу роль в трансформації органічної маси. Перше наукове дослідження, в якому розглядалась роль дощових червів у ґрунтоутворенні, належить Ч. Дарвіну [18]. Подальшими дослідженнями педобіологів підтверджено, що грунтові олігохети родини Lumbricidae приймають активну участь в процесах біогенної деструкції рослинних решток, значно підвищують родючість грунтів, прискорюють розклад лісової підстилки, збільшують продуктивність лісових насаджень. Ковда В.А. вказує, що безхребетні тварини-сапрофаги, як і мікроорганізми грунту недостатньо вивчені в питанні їх ролі в біохімічних процесах. Актуальність теми дослідження зумовлена недостатнім рівнем відомостей про фауністичний склад, екологію, особливості поширення ґрунтових олігохет родини люмбріціди у природних біоценозах Черемського природного заповідника, що має велике значення для біологічної діагностики грунтів. Встановлено фауністичний склад ґрунтових олігохет родини Lumbricidae досліджуваної території, вивчено особливості екології, проаналізовано закономірності поширення дощових червів у біоценозах Черемського природного заповідника. Дані дослідження можуть також використовуватися при проведенні інтродукції дощових червів у природних біоценозах з метою підвищення родючості грунту, зменшення його ерозії. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ олігохета люмбріцід черемський заповідник 1.1 Огляд літератури Першим вченим, що звернув увагу на дощових червів і зайнявся їх вивченням та прийшов до висновку про їх надзвичайно велику роль в процесах ґрунтоутворення, був Чарльз Дарвін. Вже понад 125 років триває кропітка праця багатьох вчених світу з вивчення біології, екології, хорології, видового складу люмбріцід і їх ролі в генезисі ґрунтів. Спрямованість природодослідників на вивчення ґрунтових олігохет родини люмбріцід України була започаткована ще в першій половині ХІХ століття. Про це свідчать повідомлення у періодичних виданнях Галичини (Західна Україна) “Ziemianin” та “Przyrodnik Lwowski” [70]. Пізніше запропонована система Г. У першій чверті ХХ століття П.Г. Свєтлов вніс до неї незначні зміни, що дало можливість використовувати цю систему до початку 50-х років ХХ століття [47]. Значний доробок у дослідженні фауністичного складу ґрунтових олігохет Європи й Азії належить В. Міхаельсену. Він у монографічній роботі „Oligochaeta” наводить шість видів дощових червів, що доповнили фауністичний склад люмбріцід України [69]. А. Мошинський проводив оригінальні дослідження олігохет Польщі, Західної України і Білорусії. Вона мала комплексний характер. Заслуговують уваги роботи Й.Й. Малевича, O.Ф. Кіпенварлиць. У 50-60 рр. ХХ століття в Україні цей напрямок плідно розвивав А.І. Зражевський. Його праці були спрямовані на вивчення видового складу дощових червів, хорології, впливу гранулометричного складу, едафічних факторів на ґрунтових олігохет лісових екосистем України. Він розробив методику дослідження діяльності дощових червів під покривом лісу [19, 20]. Вагомий внесок у вивчення ґрунтових олігохет родини Lumbricidae в регіоні дослідження здійснили В.В. Іванців та Л.В. Бусленко. Науковим куратором заповідника є Український національний аграрний університет (м. Київ). Черемський заповiдник розташований у північній частині Маневицького району Волинської областi на межi з Рiвненською. Найближча залiзнична станцiя Маневичi знаходиться за 30 км на пiвдень вiд заповiдника, а найближча дорога з твердим покриттям - траса Луцьк-Любешiв, приблизно за 5 км на захiд вiд заповiдника. Заповiдник знаходиться у мiжрiччi Стоходу i Веселухи, близько межi Верхньоприп’ятської низовини iз Волинським моренним пасмом в зонi Пiнських болiт. Особливiстю географiчного положення є те, що по Черемському болотному масиву в східній частині проходить слабо виражена лiнiя вододiлу мiж рiчками Стохiд i Веселуха. Вона розмiщена в межах Волинської моренної гряди (моренне пасмо) i приурочена до зони розвитку глибокої релiктової долини, яка прослiдковується через села Нова Руда, Лишнiвка, Кухiтська Воля. В сучасному рельєфi ця дiлянка характеризується рiвнинною поверхнею, мiсцями ускладнена пiщаними грядами i горбами iз сильною заболоченiстю i розвитком водно-льодовик