Мієлінізація протягом постнатального розвитку гризунів. Вплив ішемії мозку на експресію основного білка мієліну. Дегенерація олігодендроцитів та їх відновлення після фокальної ішемії мозку. Структура та функції мієліну. Непрямий імуноферментний аналіз.
Міністерство освіти і науки україни Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара Факультет біології, екології та медицини Кафедра біофізики та біохімії ДИПЛОМНА РОБОТА МАГІСТРА на тему: «БІОХІМІЧНА ВІДПОВІДЬ ОЛІГОДЕНДРОЦИТІВ ДО ІШЕМІЧНОГО СТАНУ» Виконав: студент VI курсу, групи БХ-14м спеціальності 8.04010205 «Біохімія» Жданкін А.Є. Керівник д.б.н., проф. Ушакова Г. О. Рецензент к.б.н., проф. Мурзін О. Б. Дніпропетровськ 2016 РЕФЕРАТ Біохімічна відповідь олігодендроцитів до ішемічного стану Дипломна робота магістра містить: 62 ст., 17 рис., 74 джерела. Обєкт дослідження: головний мозок білих щурів лінії Вістар. Мета роботи: вивчити стан мієлінової оболонки в головному мозку ссавців на початкових етапах постнатального розвитку; оцінити біохімічну відповідь олігодендроглії до ішемічного стану мозку. Методи: гомогенізація різних відділів головного мозку; отримання мембранної та цитозольної фракцій шляхом диференціального центрифугування гомогенатів мозку; визначення вмісту основного білка мієліну за допомогою непрямого імуноферментного аналізу; визначення вмісту загального протеїну за методом Бредфорд; статистичні методи обробки даних. Вивчено розподіл основного білка мієліну протягом раннього постнатального розвитку. Встановлено, що за умов глобальної ішемії у всіх відділах головного мозку, окрім кори великих півкуль, спостерігається тенденція до зниження вмісту загального протеїну та основного білка мієліну, що свідчить про демієлінізацію нервових волокон та зниження функціональної активності олігодендроглії. Нейропротекторні препарати Корвітин та альфа-кетоглутарат не повністю відновлюють уражені ішемією ділянки мозку. ВСТУП Мієлінова оболонка - це комплекс ліпідних та білкових компонентів, утворений мембранами гліальних клітин, сконцентрованих навколо аксонів нейронів. Відкриття мієліну приписують видатному вченому німецькому Рудольфу Вірхову (1854 р.), який використовував методи світлової мікроскопії для вивчення структури тваринних тканин. Згідно з поданою метою поставлено такі завдання: проаналізувати літературні дані, в яких розглядається біохімічна відповідь олігодендроцитів за умов ішемічного ушкодження мозку гризунів; визначити кількісні показники основного білка мієліну та загального протеїну у різних відділах головного мозку щурів на ранніх етапах постнатального розвитку; оцінити рівень загального протеїну та основного білка мієліну за ішемічного стану мозку гризунів та при введенні терапевтичних препаратів - Корвітину та альфа-кетоглутарату. 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 1.1 Структура та функції мієліну Мієлінізація нервових волокон ЦНС - динамічний процес, в основі якого лежить багаторівнева координація проліферації і диференціації клітин-попередників (OPCs) в зрілі олігодендроцити. Темні лінії утворюються при злитті внутрішніх листків клітинної мембрани, а світлі - зовнішніх. На частку холестеролу відводиться близько 28%, 43% - на фосфоліпіди і 29% становлять гліколіпіди (галактоліпіди). Докладно вичені основний білок мієліну (myelin basic protein або MBP), протеоліпідний білок, мієлін-асоційований глікопротеїн (рис. 1. 1), конексин 32 та периферичний мієліновий білок [3]. Рис. 1.1 Білки мієліну: MAG - мієлін-асоційований глікопротеїн; MOG мієлін-олігодендроцитарний глікопротеїн; PLP - протеоліпідний білок (ліпофілін); MBP - основний білок мієліну (ОБМ) Процеси утворення мієлінової оболонки у центральній та периферичній нервовій системі мають певні відмінності. Ендотеліоцити починають синтезувати у високих концентраціях гіпоксіє-індукований фактор HIF-1? (hypoxia-inducible factor 1-alpha, фактор, індукований гіпоксією). У головному мозку новонароджених тварин гіпоксія-індукований фактор - один з головних ключових факторів, які разом з генами Wnt7а/7b впливають на розвиток білої речовини, стимулюють ангіогенез у звязку з потребами нейронів та глії в умовах гіпоксії. Коливання концентрації ОБМ в різних відділах головного мозку - важливий діагностичний показник багатьох патологічних станів ЦНС, зокрема церебральної ішемії. 3), енцефаболу [44], ?-кетоглутарату та пікрозиду II [45, 46]. Рис. 1.3 Нейропротекторні препарати: А - доксициклін; Б - Корвітин (кверцетин) 1.3.4 Дегенерація олігодендроцитів та їх відновлення після фокальної ішемії мозку Вперше вивченням проблеми загибелі олігодендроглії за умов фокальної ішемії та розробкою методів відновлення її клітин зайнялися команда американських дослідників з Washington University School of Medicine, очолювана професором Саллі МайАйвер (Sally R. McIver). В загиблих у результаті церебральної ішемії олігодендроцитах спостерігається невисока реплікативна активність вірусу, причому було відмічено прогресуючу втрату GFP( )-клітин через 24 та 48 годин після індукції ішемічного ураження мозку. Мембранні білки екстрагували за допомогою тритон Х-100 - 2% у вихідному буфері [57]. 2.4 Непрямий імуноферментний аналіз Концентрацію основного білка мієліну (ОБМ) у мозку тварин визначали за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
