Аналіз наративної моделі авторської маски у новелі В. Портяка "Гуцульський рік (на берегах старого календаря)". Маска як інструмент, що використовується автором-творцем для створення ефекту достовірності і здобуття читацької довіри до текстової дійсності.
Аннотация к работе
Авторська маска як наративна стратегія (на матеріалі новели В. Портяка Гуцульський рік (на берегах старого календаря)) Марина Ковінько Постановка проблеми. Поняття авторська маска введено до літературознавчого наукового обігу в 1985 році із виходом праці американського критика Карла Малмгрена Fictional Space in the Modernist and Post-Modernist American Novel, в якій дослідник назвав маску одним із центральних понять постмодернізму. До вітчизняної науки міркування Малмгрена потрапляють через словник постмодерністських термінів І. Ільїна, в якому авторській масці відведено окрему статтю. Приміром, О. Осьмухіна у низці тематичних праць розглядає авторську маску в давній та романтичній російській літературі [3; 4], у в творах всього XX ст., а також на рубежі XX та XXI ст. Однак з огляду на можливе поплутання термінів вважаємо доречним внести певне уточнення: у цьому контексті під вторинним автором та іншим образом автора, очевидно, мається на увазі не абстрактний образ автора у тлумаченні, пропонованому В. Виноградовим (концентроване втілення суті твору, яке поєднує всю систему мовних структур персонажів у їх співвідношенні з оповідачем, розповідачем чи розповідачами і яке через них постає ідейно-стилістичним осередком, фокусом цілого [9, 118]), а більш конкретна наративна інстанція, субєктне начало, яке піддається аналізу саме як експліцитний образ (а не ідейно-стилістичний осередок цілісного тексту), тобто оповідач або розповідач.