Аудит витрат діяльності - Курсовая работа

Аудит витрат діяльності Оглавление 1. Мета й завдання аудиту витрат 2. Особливості нормативної бази аудиту витрат 3. Предметна область аудиторського дослідження 4. Оцінка системи внутрішнього контролю 5. Перевірка правильності оприбуткування продукції з виробництва 6. Мета й завдання аудиту витрат Метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є надання інформації користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності й рух грошових коштів підприємства. Інформацію про результати діяльності підприємство надає користувачам через оприлюднення звіту за ф.2 Звіт про фінансові результати, в якому інформація подається в розрізі видів діяльності: надзвичайної і звичайної. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність. Основна операційна діяльність - це діяльність, повязана з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), яка є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частину його доходів. Користувачам важливо мати достовірну, повну, неупереджену інформацію про всі дії і події субєкта господарювання, які належать до витрат підприємства, також витрат на виробництво та витрат періоду, про собівартість готової продукції. Метою аудиту витрат є складання аудитором висновку про те, чи відповідає інформація, відображена у фінансовій звітності щодо витрат, в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок обліку, підготовки і подання фінансових звітів Щоб скласти обєктивну думку щодо інформації про витрати субєкта господарювання, випуск продукції та її собівартості, аудитору необхідно: одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація в бухгалтерській документації та інших джерелах даних із питань перевірки достовірна і достатньо її вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація. Із цією метою аудитор повинен здійснити: 1) перевірку наявності й правильності оформлення первинних документів, що є підставою для записів із формування собівартості продукції (робіт, послуг); 2) перевірку правильності віднесення витрат до складу собівартості продукції (робіт, послуг); 3) оцінку стану синтетичного й аналітичного обліку витрат на виробництво, що входять до собівартості продукції (робіт, послуг); 4) перевірку правильності оприбуткування готової продукції; 5) перевірку повноти правильності й достовірності відображення операцій із формування собівартості продукції (робіт, послуг) в обліку та звітності; 6) оцінку правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг) за обєктами калькулювання витрат; 7) перевірку правильності відображення в обліку і звітності собі вар тості реалізованої продукції. Витрати визначаються використанням ресурсів; елементами витрат при виробництві продукції є кількість спожитих матеріалів, число відпрацьованих людино-годин та кількість інших витрачених ресурсів. Особливості складу витрат за нормами П (с) БО 16 є те, що такі витрати, як, наприклад, витрати пально-мастильних матеріалів на службовий легковий автотранспорт, витрати на виплату добових понад установлені норми тощо, повязані з виробничою діяльністю підприємства, входять до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, крім положень про віднесення витрат, за класифікаційними ознаками визначають: методи обліку витрат і калькулювання виробничої собівартості продукції; облік у допоміжних (підсобних) виробництвах, цехах, калькулювання продукції (робіт, послуг) допоміжних підприємств і списання цієї продукції (робіт, послуг) на виробництво основної продукції; облік незавершеного виробництва; витрати, що не входять до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг); порядок визначення ціни та рентабельності виробництва продукції. Під організаційними особливостями необхідно розуміти етапи проходження технологічного процесу від одержання сировини та матеріалів зі складу до здавання на склад готової продукції після проходження відділу технічного контролю.