Аспекти вияву композиторської індивідуальності у сучасній культурі (на прикладі творчості В.С. Губаренка) - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені П.І.ЧАЙКОВСЬКОГО УДК 78(477) (092) : 159.923 АСПЕКТИ ВИЯВУ КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ У СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ (на матеріалі творчості В.С.Губаренка) Спеціальність 17.00.03 - Музичне мистецтво Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства ДРАЧ Ірина Степанівна Київ - 2005 Дисертацією є рукопис Роботу виконано у Сумському державному педагогічному університеті імені А.С.Макаренка Міністерства освіти і науки України. Науковий консультант: доктор мистецтвознавства, професор Черкашина-Губаренко Марина Романівна Національна музична академія України ім.П.І.Чайковського, зав.кафедрою історії зарубіжної музики (Київ) Міністерства культури і мистецтв України Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор Кияновська Любов Олександрівна Львівська державна музична академія ім.М.В.Лисенка, зав.кафедрою історії музики (Львів) Міністерства культури і мистецтв України доктор мистецтвознавства, професор Тишко Сергій Віталійович Національна музична академія України ім.П.І.Чайковського зав.кафедрою теорії і історії культури (Київ) Міністерства культури і мистецтв України Провідна установа - Харківський державний університет мистецтв ім. І.П.Котляревського Міністерства культури і мистецтв України, кафедра української культури Захист відбудеться “_30_” _березня_ 2005 р. о 16.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.005.01 у Національній музичній академії України ім. Національна музична академія України імені П.І.Чайковського, Київ, 2005. Дисертація є спробою осмислення поняття художньої індивідуальності через виявлення певних закономірностей її становлення у музичній культурі ХХ століття. Процес реалізації композиторської індивідуальності розглядається на матеріалі творчості В.С.Губаренка (1934-2000) - одного з лідерів “шітдесятництва” в українській культурі. Апробація запропонованого модального підходу розкрила особливості еволюції митця як художньої індивідуальності; сприяла уточненню специфіки музичного мислення композитора; осягненню відтвореної ним картини світу; а також дозволила сформулювати принципи творчої роботи та естетичні настанови. Диссертация представляет собой попытку осмысления художественной индивидуальности через выявление определенных закономерностей ее становления в музыкальной культуре ХХ столетия. Разработанный аналитический подход позволяет изучить способы передачи авторских субъективных смыслов средствами музыкального искусства, учитывая онтологическую природу индивидуальности. Поздний период творчества композитора, как правило, отмечен активизацией мифотворческих тенденций. мистецтво композиторський індивідуальність музичний Процесс реализации художественной индивидуальности рассматривается на материале творчества яркого представителя українской композиторской школы В.С. Губаренко (1934-2000). ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ Актуальність теми. Образ митця, як правило, розглядається в опозиції до її носія - людини, якості якої або взагалі ігноруються, або стисло окреслюються у передмовах, подаються у виносках, примітках, додатках. Губаренко неодноразово висловлював свої думки стосовно творчих проблем, музичного життя та виконавства на сторінках різних періодичних видань (“Советская музыка”, “Музыкальная жизнь”, “Музыкальная академия”, “Музика”, “Мистецтво”, “Культура і життя”, та ін.), але уникав докладно коментувати власні творчі задуми, або теоретизувати з приводу будь-чого. Широка жанрова амплітуда художніх шукань Губаренка при унікальній для нашого часу стильовій єдності, органічна природність та безпосередність у вияві власної індивідуальності завжди помітно вирізняли його серед інших. Це - типологічна модель особистості (К.Юнг, Е.Едінгер); концепція “гуманістичного психоаналізу” (Е.Фромм); діяльнісний підхід в психології (А.Леонтьєв, С.Рубінштейн); історико-еволюційний підхід в психології особистості (А.Асмолов); концепція “людинознавства” (Б.Ананьєва); загальнопсихологічна теорія настанови (Д.Узнадзе); критика ідеалу раціональності в когнітивній філософії (М.Мамардашвілі); діалогічна концепція гуманітарного пізнання (М.Бахтін, М.Бубер, В.Біблер); концепція персоногенезу в культурології (Л.Баткін); семіотична концепція культури (Ю.Лотман); теорія музичних модусів (Є.Назайкінський); “режисерська історіографія” (М.Черкашина-Губаренко); теорія динамічних компонентів національного стилю в музиці (С.Тишко). Суми, 1995; “Музика та культура абсурду ХХ століття”. Харків, 1998; “Музика і Біблія”. НМАУ, 1999; “Музичний ландшафт України: школи, регіони, індивідуальності”. Становлення художньої індивідуальності здійснюється у процесі розгортання Ego-концепції. Окремо розглядається запропонована В.Біблером типологія креативної свідомості в історичних формах розуміння.