Асоціативно-образне поле КРАСА в контексті української літератури для дітей (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г. С. СКОВОРОДИ УДК 821.161.2-93:111.85 АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук АСОЦІАТИВНО-ОБРАЗНЕ ПОЛЕ КРАСА В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ДІТЕЙ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ - ПОЧАТОК ХХ СТ.) Спеціальність - 10.02.01 - українська мова Підгородецька Інна Юріївна Харків - 2011 Дисертацією є рукопис Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Черемська Ольга Степанівна, Харківський національний економічний університет, завідувач кафедри українознавства і мовної підготовки іноземних громадян. Автореферат розіслано “14” травня 2011 р. Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.П. Карпенко ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Важливим напрямом філології другої половини ХХ - початку XXI століття є лінгвістичне дослідження художніх текстів, яке здійснюється в річищі основних принципів сучасної наукової парадигми, зокрема антропоцентричного, естетичного, психологічного, когнітивного, лінгвокультурологічного, що сприяє постійному оновленню механізмів дослідження поетичної мови. Сучасні лінгвістичні студії ґрунтуються на теоретичних положеннях О. О. Потебні, концепціях І. Я. Франка, Л. С. Виготського, А. А. Леонтьєва, В. В. Виноградова, М. М. Бахтіна, здобутках українських мовознавців у галузі лінгвістичного аналізу художнього тексту І. К. Білодіда, Л. А. Булаховського, С. Я. Єрмоленко, В. В. Жайворонка, В. С. Калашника, В. І. Кононенка, Л. І. Мацько, А. К. Мойсієнка, О. Г. Муромцевої, Л. О. Пустовіт, В. М. Русанівського, Н. М. Сологуб, Л. О. Ставицької, В. А. Чабаненка, які визначають природу та глибоко й усебічно досліджують специфіку функціонування поетичного слова. Важливим складником простору української словесності є література для дітей, яка активно розвивається з другої половини ХІХ ст., коли виникає потреба в дитячій книзі, написаній рідною мовою. Домінантна роль краси як художньомовної універсалії в текстах для дітей природним чином визначає потребу її всебічного лінгвістичного аналізу. Це, зокрема, твори Марка Вовчка, І. С. Нечуя-Левицького, П. О. Куліша, Л. І. Глібова, Олени Пчілки, Б. Д. Грінченка, Панаса Мирного, І. Я. Франка, М. М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. К. Винниченка, А. Ю. Тесленка, С. В. Васильченка, Олександра Олеся, Марійки Підгірянки, К. І. Малицької, А. Л. Лотоцького, В. К. Короліва-Старого, Є. І. Ярошинської. Аналіз естетичних концепцій засвідчує, що розуміння категорії краси ґрунтується на таких моделях: об’єктивно-ідеалістичній (краса як відбиток або втілення Бога / абсолютна ідея в конкретних явищах або речах - Платон, Августин, Г. Гегель); суб’єктивно-ідеалістичній (краса є результатом накладання естетичного багатства індивіда на естетично нейтральну дійсність - І. Кант, Ш. Лало); метафізико-матеріалістичній (краса як природна властивість явищ природи - Аристотель); діалектико-матеріалістичній (краса є результатом залучення об’єктивних явищ із їх природними властивостями у сферу зацікавлень людини й суспільства - К. Маркс).