Архетипна парадигма в російській реалістичній літературі другої половини ХІХ століття - Автореферат

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.І.ВЕРНАДСЬКОГО АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук АРХЕТИПНА ПАРАДИГМА В РОСІЙСЬКІЙ РЕАЛІСТИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ Дербеньова Лідія Вікторівна Сімферополь-2008 Анотація Дербеньова Л.В. Архетипна парадигма в російській реалістичній літературі другої половини ХІХ століття. Дисертація присвячена дослідженню «несвідомої міфології», своєрідності функціонування архетипів, імпліцитних архаїчних структур. у творах російської реалістичної літератури у динаміці естетичних пошуків літературної науки ХХ століття. Йдеться не про «архаїзми» у літературі або модернізацію міфу, а про широке вивчення поетичної перцепції. Архаїчні складові тексту розглядаються як несвідоме творче впровадження міфу на образно-символічному і сюжетному рівні. Ключові слова: архаїка, архетип, міф, фольклор, міфопоетика, картина світу, інтертекстуальність, текст, структура, парадигма, реалізм. Симферополь, 2008 г. В этом аспекте рассматриваются произведения «тенденциозных» и «немифопоэтических» писателей: Ф.М. Достоевского, М.Е. Салтыкова-Щедрина, И.С. Тургенева, А.Н. Островского, А.И. Куприна, А.П. Чехова, Л.Н. Толстого и др. Архетипическое начало является феноменом, порождающим новые культурные смыслы, интерпретацию и «конкретизацию» текста не только внутри конкретного литературного произведения, но и на уровне «текста» эпохи. Поэтому художественный образ, мотив, жанр, поэтический прием становятся материалом исследования. (С. Аверінцев, М. Бодкін, Г. Грабович, Е. Дюркгейм, І. Зварич, В. Іванов, К. Леві-Строс, О. Лосєв, Я. Поліщук, С. Пригодій, В. Пропп, І. Смирнов, В. Топоров, Н. Фрай, О. Фрейденберг, М. Еліаде та ін.). При цьому недостатньо беруться до уваги універсальні основи людського існування, інтерес до ситуацій вибору позицій, до ініціативно здійснюваних вчинків, до “подій буття” (М. Бахтін), “опорних цінностей” (В. Маркович). Ця думка Є. Мелетинського залишається актуальною, хоча дослідники вже зверталися до проблем вивчення архетипної складової творів російської літератури ХІХ століття. Головко проаналізував національний архетип у творчості І. Тургенєва. А. Большакова визначила архетипи у творах Л. Толстого. У цьому аспекті розглядаються твори Ф. Достоєвського, М. Салтикова-Щедріна, І. Тургенєва, О. Островського, О. Купріна, А. Чехова, Л. Толстого та ін. Теоретичну і методологічну основу дисертації складають праці дослідників проблеми “міф - фольклор - література”: М. Бахтіна, О. Веселовського, О. Лосєва, Ю. Лотмана, Є. Мелетинського, В. Проппа, О. Фрейденберг; наукові розвідки з теорії архетипу С. Аверінцева, М. Бодкін, В’яч. Іванова, І. Смирнова, В. Топорова, Н. Фрая, М. Еліаде, К.-Г. Юнга та ін. Концепція, основні ідеї і результати дослідження обговорювалися на міжнародних конференціях, в тому числі: «VI Міжнародні Гоголівські читання» (Полтава, 2002), «VII Міжнародні Гоголівські читання» (Полтава, 2004); «Короленківські читання» (Полтава, 2001, 2003); «Проблеми загальної, німецької, романської і словянської стилістики» (Горлівка, 2004, 2005); «Актуальні проблеми історичної і теоретичної поетики» (Камянець-Подільськ, 2004, 2005, 2006); «Фольклор: традиції і сучасність» (Таганрог, Росія, 2005); «Крим і світова література» (Батіліман, 2004; Євпаторія, 2005; Севастополь, 2006, 2007); «Проблема автора: онтологія, типологія, діалог (Гродно - Екатеренбург - Донецк» (Донецьк, 2005); «Взаємодія літератур в світовому літературному процесі. Лузіна), “символічні конструкції” (С. Є сенс говорити про певний архетипний спектр: “архетипна (або архаїчна) модель”, “архетипні риси”, “архетипні формули” (мотиви, образ, сюжет, жанри, герой, ситуація). Тут доречний метод, запропонований В. Проппом. 4.