Характеристика процесу археологічного дослідження замків та замчищ Західної України, зокрема Прикарпаття та Волині. Обґрунтування висновку про важливе значення археологічних матеріалів для з’ясування багатьох аспектів функціонування замків та замчищ.
При низкой оригинальности работы "Археологія замчищ Західної України: історія та перспективи дослідження", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
АРХЕОЛОГІЯ ЗАМЧИЩ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ: ІСТОРІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ С.В. Терський Б.А. Омельчук На історичних землях Галичини, Волині та Закарпаття збереглося понад 90 відсотків українських замків-фортець козацьких часів. З перебігом століть з різних причин замки занепадали, або ж на їх місцях зводилися палаци, розвивалась міська забудова тощо. Внаслідок найбільших воєнних лихоліть, які пережила Західна Україна на початку XX ст., більшість замків втратили своє призначення як особисті резиденції, а відтак, почали руйнуватися. Питання археологічного вивчення замків Заходу України вже побіжно аналізувалося у публікаціях сучасних дослідників [7-10]. Лише М. І. Островський у 1946, 1949 та 1951 рр. провів невеликі розкопки замку у Крем’янці та 1946 р. на старому замчищі князів Острозьких у Дубно, поруч замку князів Любомирських, де вчений занотовує обстежені ним місця з “грубим шаром попелу від зруйнованих будинків” [7, с. У середині XIV ст. дерев’яно-земляні укріплення замку було відновлено, ймовірно, за останнього галицько-волинського князя Любарта (Дмитра) Гедиміновича, а протягом XV-XVII ст. старостинський замок неодноразово перебудовувався у камені [10].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
