Формування археології як науки. Фактори, які вплинули на її розвиток. Загальна археологічна періодизація стародавньої історії. Практика застосування типологічного методу в хронологічних побудовах і картографуванні локальних груп пам"яток культури.
Виникнення археології Початки археології сягають глибини віків, коли люди почали включати стародавні речі й обєкти в систему своєї культури, наділяючи їх магічними властивостями. Особливо популярними були кремяні та камяні речі - громові стріли і громові сокири. Від Геродота (484-425) бере свій початок традиція підкріплювати висвітлення історії матеріальними свідченнями (вавилонська вежа, піраміди і колоси-статуї Єгипту, могили кіммерійських царів поблизу Тіраса-Дністра), якої надалі дотримувалися всі визначні історики. Наприкінці старої ери склалося й певне уявлення про історичну картину світу як послідовність освоєння людиною природи, викладене римським філософом Лукрецієм Каром (І ст. до н. е.) у поемі Про природу речей. Наведені нижче рядки історики археології розцінюють як перші штрихи археологічної періодизації: Спершу за зброю служили їм руки, і нігті, і зуби, І каменюки, й дрюки - обламані в лісі гілляки. Саме він став попередником археолога, тому добу становлення археології (XV-XVII cm.) називають антикварною. Шліман вирушає на пошуки гомерівської Трої, яку він таки відшукав (хоча й неправильно ідентифікував у численних нашаруваннях), а потім дослідник опинився в золотопишних Мікенах і міцностінному Тірінфі; з 1880 р. розкопки в Єгипті започаткував англійський учений У.Ф. Петрі.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
