Внесок І. Крип’якевича у розвиток українського джерелознавства та його методологічних засад. Підходи вченого до визначення місця і ролі спеціальних історичних дисциплін та спеціальних галузей історичних знань у джерелознавчому та історичному дослідженні.
При низкой оригинальности работы "Археографічна діяльність та джерелознавчі студії І.П. Крип’якевича", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Археографічна діяльність та джерелознавчі студії І.П. Крип’якевича АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Загальна характеристика дисертації Структура дисертації обумовлена метою, завданнями і характером дослідження. Актуальність обраної теми визначається зростанням інтересу українського суспільства до наукового доробку попередніх генерацій вітчизняних істориків, що є не лише даниною їх пам’яті, а й об’єктивною потребою часу, яка диктує необхідність нового прочитання і неупередженої оцінки їх творчого доробку. У зв’язку з цим поглибленого вивчення потребує науковий доробок Івана Петровича Крип’якевича (1886-1967) - видатного українського історика, джерелознавця, археографа, одного з учнів М. Грушевського. Актуальними є реконструкція основних віх наукової біографії вченого та об’єктивна оцінка його багатогранної наукової спадщини, зокрема її археографічного і джерелознавчого аспектів. Відповідно до поставленої мети визначено наступні завдання: - проаналізувати стан дослідження та джерельну базу проблеми; - реконструювати науковий шлях І. Крип’якевича як історика, археографа і джерелознавця; - проаналізувати найважливіші археографічні публікації вченого, встановити характерні особливості його едиційної практики; - дослідити внесок І. Крип’якевича у розвиток українського джерелознавства та його методологічних засад; - простежити підходи вченого до визначення місця і ролі спеціальних історичних дисциплін та спеціальних галузей історичних знань у джерелознавчому та історичному дослідженні. Особлива цінність роботи полягає в залученні унікальних матеріалів з родинного архіву Крип’якевичів, у тому числі неопублікованої частини наукової спадщини вченого (рукописні нотатки, наукові розвідки, лекційні курси тощо). В навчально-педагогічній практиці результати дослідження можна застосувати при написанні підручників, довідників, а також при викладанні курсу історії України, підготовці спеціальних навчальних курсів з археографії, джерелознавства та методики історичних досліджень. Перший - дорадянський (в Західній Україні) - етап у дослідженні наукової діяльності та творчого доробку І. Крип’якевича охоплює 1908-1939 рр. Його початок пов’язаний з появою відгуків на корпус зібраних та опублікованих дослідником документів «Матеріали до історії української козаччини». ХХ ст. і характеризувався неоднозначністю та суперечливістю в оцінці особи і діяльності історика.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
