Архівні фонди НАН України як джерело з вивчення розвитку української академічної історичної науки (1944–1956) - Автореферат

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА Кондратенко Олег Юрійович УДК 930.2:94(477)“1944/1956” АРХІВНІ ФОНДИ НАН УКРАЇНИ ЯК ДЖЕРЕЛО З ВИВЧЕННЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЧНОЇ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ (1944-1956) Спеціальність 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Київ - 2008 Дисертацією є рукопис. Роботу виконано в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського, м. Київ. Захист відбудеться “7” травня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.864.01 в Українському науково-дослідному інституті архівної справи та документознавства за адресою: 03110, Київ, вул. Солом’янська, 24. Автореферат розіслано “4” квітня 2008 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук С.Л. Зворський ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми дослідження. Активна урядова політика щодо визначення директивних завдань для історичних установ Академії наук УРСР супроводжувалась репресивними заходами проти їх співробітників, хоча такі заходи набули інших форм та змісту порівняно з передвоєнним часом. Значна ідеологічна заангажованість радянської історіографії стосовно питання розвитку української історичної науки, в т. ч. й академічної, зумовлює пошук більш об’єктивних підходів до його розв’язання в умовах утвердження незалежності України. Наукові розвідки як радянських часів, так і періоду незалежної України в основному стосувались діяльності провідної української наукової установи історичного профілю - Інституту історії, в той час як інші академічні історичні установи (Інститут археології, Комісія по історії Вітчизняної війни на Україні, відділи історії України та археології Інституту суспільних наук, Державний історичний заповідник “Ольвія”), які діяли у повоєнний період, залишились поза увагою дослідників. Не дивлячись на те, що доступний на сьогодні документальний масив відзначається своєю цілісністю і повнотою, досі бракує робіт, в яких би комплексно висвітлювалось питання розвитку історичної науки в АН УРСР у зазначений період. Метою роботи є виявлення, джерельний аналіз та запровадження до наукового обігу архівної інформації, що міститься в масиві документів установ НАН України задля з’ясування основних тенденцій і напрямів розвитку академічної історичної науки у 1944-1956 рр. Відповідно до мети сформульовано такі завдання дослідження: - проаналізувати стан історіографії та джерельної бази дослідження; - дослідити комплекс архівних фондів та визначити основні групи документів, які відклались в результаті діяльності установ історичного профілю АН УРСР та відомих учених - істориків і археологів; - здійснити джерелознавчий аналіз зазначених груп документів, що стосуються наукової діяльності академічних історичних установ у 1944-1956 рр.; - з’ясувати специфіку та основні тенденції ідеологічного впливу органів державної влади на історичні дослідження в АН УРСР; - висвітлити питання формування організаційної структури, кадрового та фінансового забезпечення історичних установ АН УРСР у повоєнний час; - визначити тематику та основні напрями науково-дослідної роботи академічних історичних установ; - встановити науковий доробок історичних установ АН УРСР у період 1944-1956 рр. Об’єктом дослідження є архівні документи історичних установ та Президії АН УРСР (1944-1956), особові фонди видатних українських учених, директивні документи вищих партійних та урядових органів влади УРСР (1944-1956). Джерельною базою дослідження є: архівні фонди наукових історичних установ та Президії НАН України, архівні фонди особового походження видатних учених - істориків та археологів НАН України (зберігаються в Інституті архівознавства, Інституті рукопису НБУВ та Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України), а також фонди державних органів влади, що зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України і Центральному державному архіві громадських об’єднань України.