Розвиток культури північно-причорноморських полісів. Архітектурні пам"ятки грецьких міст. Історія будівництва українських старовинних міст та містечок, монастирських комплексів, дворянських маєтків. Будівництво в стилі бароко. Типи тридільних церков.
Архітектурні памятки У комплексі речових джерел вагому частку складають архітектурні памятники. Архітектурні памятки містять цінну інформацію історико-краєзнавчого і культурного характеру, є органічною складовою джерельної бази з історії українських старовинних міст та містечок, монастирських комплексів, дворянських маєтків тощо. Так, за призначенням вони поділяються на житлові, культові, господарські, оборонні та поховальні споруди. Нерідко певна памятка виконувала одночасно декілька функцій, зокрема, храми використовувалися як культові і оборонні споруди, замки - як оборонні й житлові. Памяткам архітектури України присвячено значне коло наукових досліджень. Всередині житла розмішувалися одне-два вогнища, які топилися деревом. Зокрема, вивчаючи найбільшу споруду Мізинського поселення на Чернігівщині, вчені дійшли висновку, що кроманьйонці використовували його як будинок обрядів. З епохою мезоліту вчені повязують появу нової техніки будівництва житлових споруд. Такі будови мали опорні деревяні стовпи, їхні стіни обпліталися лозою і обмазувалися глиною. Проте справжні архітектурні памятки, що споруджувалися за певними проектами, з дотриманням відповідних технологій, зявилися на півдні нашої держави лише у грецьких містах-колоніях Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї та ін. Це дало змогу вченим здійснити науково обґрунтовані графічні реконструкції храмів у Ольвії (актовий храм іонічного ордера V ст. до н. е., присвячений Аполлону Дельфінію), Пантікапеї (іонічний периптер початку V ст. до н. е.) та ін. Серед інших реконструйованих графічно монументальних споруд можна назвати пританейон у Пантікапеї (II ст. до н. е.), подвіря якого оточене доричними портиками. Останнім часом на півострові здійснюються масштабні дослідження, в яких беруть участь працівники Національного заповідника Херсонес Таврійський та американські вчені під керівництвом Дж. K. Картера. За основу культових споруд Київської Русі було взято поширений у Візантії хрестово-баневий тип храму. Початок будівництва камяних храмів повязують із спорудженням у Києві в 989 - 996 pp. церкви Богородиці, або, як її називали в народі, Десятинної. 6 грудня 1240 р. він упав як останній рубіж оборони Києва від полчищ Батия. У середині XVII ст. на залишках його мурів було зведено невеличку однонавну церкву, що простояла до 1824 р. У 1842 р. на цьому місці було збудовано нову церкву в так званому російському стилі. Останню споруду було зруйновано в 30-х роках XX ст. Храм слугував також князівською усипальницею, у ньому зберігалися мармурові саркофаги з князівськими похованнями. Софійський собор порівняно добре зберігся до нашого часу, хоча й зазнав значних руйнувань і перебудов упродовж XIII- XX ст. Замість змішаної кладки із цегли та каменю і кладки із утопленими рядами з 20-х років XII ст. набула поширення техніка порядкової кладки із цегли (у Подніпровї), білого каменю (у Галицькій землі).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
