Архітектура персонального комп"ютера - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Державний вищий навчальний заклад Ужгородський національний університет Фізичний факультет Кафедра фізики напівпровідників Курсова робота На тему: Архітектура персонального компютера Автор: Куліков Владислав Володимирович Викладач: доц. Молнар О.О. Ужгород 2011 Зміст Вступ 1. Структура персонального компютера 1.1 Основні блоки ПК та їх значення 1.2 Системний інтерфейс 1.3 Функціональні характеристики ПК 2. Мікропроцесори 2.1 Структура мікропроцесора 2.2 Послідовність роботи блоків ПК 3. Запамятовуючі пристрої ПК 3.1 Внутрішня память 3.2 Зовнішня память 4. Основні зовнішні пристрої ПК Висновок Література Вступ Компютер (англ. computer - обчислювач) -це багатофункціональний електронний пристрій для накопичення, обробки і передачі інформації. Принцип дії компютерів полягає у виконанні програм (SoftWare) - заздалегідь заданих, чітко визначених послідовностей арифметичних, логічних і інших операцій. Команда - це опис операції, яку повинен виконати компютер. Персональні компютери, більш ніж будь-який інший вид ЕОМ, сприяють переходу до нових компютерних інформаційних технологій, яким властиві: - Дружній інформаційний, програмний та технічний інтерфейс з користувачем; - Виконання інформаційних процесів в режимі діалогу з користувачем; - Наскрізна інформаційна підтримка всіх процесів на основі інтегрованих баз даних; - Так звана «безпаперова технологія».[1] 1. Основна увага при цьому приділяється структурі і функціональним можливостям машини, які можна розділити на основні і додаткові. Перевагами ПК є: - Мала вартість, що знаходиться в межах доступності для індивідуального покупця; - Автономність експлуатації без спеціальних вимог до умов навколишнього середовища; - Гнучкість архітектури, що забезпечує її адаптацію до різноманітного застосування у сфері управління, науки, освіти, та в побуті; - Дружність операційної системи та іншого програмного забезпечення, яка обумовлює можливість роботи з нею користувача без спеціальної професійної підготовки; - Висока надійність роботи.[1] Рис.1. До складу мікропроцесора входять: -пристрій керування (ПК) - формує та подає в усі блоки машини в потрібні мо-менти часу певні сигнали керування (керуючі імпульси), формує адреси комірок памяті, і передає ці адреси в відповідні блоки ЕОМ; -арифметико - логічний пристрій (АЛП)-призначений для виконання всіх арифметичних і логічних операцій над числовою і символьною інформацією (у деяких моделях ПК для прискорення виконання операцій до АЛП підключається додатковий математичний співпроцесор); -мікропроцесорна память (МПП)-служить для короткочасного характеру, запису та видачі інформації, безпосередньо використовується в обчисленнях у найближчі такти роботи машини, -інтерфейсна система мікропроцесора - реалізує сполучення і звязок з іншими пристроями ПК; включає в себе внутрішній інтерфейс МП, буферні запамятовуючі регістри і схеми управління портами вводу-виводу (ПВВ) і системною шиною. ПЗП служить для зберігання незмінної (постійної) програмної й довідникової інформації, дозволяє оперативно тільки зчитувати збережену в ньому інформацію (змінити інформацію в ПЗП не можна). ОЗП призначений для оперативного запису, зберігання та зчитування інформації (програм і даних), безпосередньо бере участь в інформаційно - обчислювальному процесі, виконуваному ПК у поточний період часу. Ще з більшою підставою до засобів мультимедіа відносять зовнішні запамятовуючі пристрої великої ємності на оптичних дисках, часто використовувані для запису звукової та відеоінформації.Вартість компактних дисків (CD) при їх масовому тиражуванні невисока, а враховуючи їх велику ємність (650 - 700 Мбайт, а нових типів 8 Гбайт і вище), високі надійність і довговічність, вартість зберігання інформації на CD для користувача виявляється порівняно меншою, ніж на магнітних дисках.