Аналіз естетичного конфлікту "Батьків і дітей" як художнього цілого та умов його вирішення. Співвідношення життєвого і естетичного конфліктів. Проблема причетності життєво (фабульно) визначеного героя до буття автора, здійснюваного поетичними законами.
При низкой оригинальности работы "Архітектоніка романного героя: "Батьки та діти" І.С. Тургенєва", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук 10. 01. 02 - російська література Архітектоніка романного героя: “Батьки та діти” І.С. Тургенєва Гапеєва Інна Володимирівна Харків - 2007 Дисертацією є рукопис. Роботу виконано в Донецькому національному університеті, Міністерство освіти і науки України Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Федоров В.В., Донецький національний університет Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Фрізман Л.Г. Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди кандидат філологічних наук, доцент кафедри зарубіжної літератури Марченко Т.М., Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов ім. Н.К. Крупської, м. Горлівка Учений секретар спеціалізованої вченої ради Т.І. Тищенко Анотація естетичний поетичний автор художній Гапеєва І.В. Архітектоніка романного героя: “Батьки та діти” І.С. Тургенєва. Метою автора було дослідити один з шедеврів російської класичної літератури з точки зору поетичного буття автора, своєрідність виникнення, розвитку і розв’язання його, авторського, конфлікту. У роботі піддається критиці той, достатньо поширений погляд на роман, який бере до уваги, перш за все, життєвий (соціальний) конфлікт. Трагічність головного героя роману інтерпретується як архітектонічний ефект розв’язання любовного конфлікту в онтологічному сенсі поняття “любов”. Ключові слова: архітектоніка; поетичний конфлікт; трагічне; герой; роман. Аннотация Гапеева И.В. Архитектоника романного героя: “Отцы и дети” И.С. Тургенева. Моложавость Павла Петровича - следствие не избытка жизни, а именно внежизненности, вследствие его изъятия из времени. Будучи крайним представителем требований, выдвигаемых жизнью в самой элементарной форме ее проявления (главное - ощущение), он, не утрачивая этой позиции, постепенно, через целый ряд событий (дуэль с Павлом Петровичем, любовь к Одинцовой), оказывается более радикальным, чем Павел Петрович, в идеальном, то есть отвлеченно человеческом, внежизненном, плане. Низшей стадией любви являются родовая любовь, представитель которой - Николай Петрович с его любовями к Маше, а затем к Фенечке, и Аркадий с его влюбленностью в Одинцову, а затем любовью к Кате. Следующая - отрицательная - стадия любви - любовь Павла Петровича к княгине Р.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
