Апеляційне й касаційне провадження в цивільному процесі як форма забезпечення захисту прав сторін - Курсовая работа

Тема: Апеляційне й касаційне провадження в цивільному процесі як форма забезпечення захисту прав сторін План Вступ 1. Процесуальне положення позивача й відповідача як субєктів оскарження судового рішення в апеляційному й касаційному порядку 2. Повноваження апеляційних і касаційних судів, їх співвідношення: а) незаконність або необґрунтованість судового рішення суду першої інстанції як підстава його скасування; б) обсяг повноважень апеляційних і касаційних судів 3. Особливості процесуального порядку перегляду цивільної справи вищестоящими судами Висновок Список літератури Вступ Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 11 Закону України Про судоустрій України та ст. 14 ЦПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України усіма органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами, обєднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами. Апеляційний суд, розглядаючи справу, здійснює перевірку законності, обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а також торкається самої суті спору, в певній мірі повторно перевирішуючи його. Аналіз норм, що регламентують апеляційне провадження (ст.ст. 291-322 ЦПК), дає підстави визначити такі характерні риси цієї стадії: 1) апеляційна скарга подається на рішення, ухвалу суду першої інстанції, що не набрали законної сили; 2) в звязку з поданням апеляційної скарги справа направля-^ ється на розгляд суду вищого рівня (апеляційного суду); 3) суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, вирішує не тільки питання відповідності судового рішення вимогам законності та обґрунтованості, а й торкається суті спірних правовідносин; 4) апеляційний суд здійснює розгляд справи у відповідних межах. Завдання апеляційного провадження визначені у ст. 303 ЦПК, згідно з якою апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, проте він не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення. Розгляд справ в апеляційному порядку дозволяє виправити помилки, допущені судом першої інстанції, сприяє єдиному розумінню і правильному застосуванню законів судами першої інстанції. Аналіз змісту норм ЦПК дає можливість визначити риси, які є найбільш характерними для касаційного провадження в цивільному судочинстві України: • касаційна скарга подається на судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду, які набрали законної сили; • подання касаційної скарги обумовлено неправильним, на думку особи, що оскаржує рішення, застосуванням судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права; • суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, вирішує тільки питання права, тобто юридичний бік справи; • під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати та (або) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими; • за результатом розгляду справи касаційний суд може направити справу на новий розгляд в суд першої чи апеляційної інстанції, а у певних випадках також вирішити її по суті; • розгляд справи в суді касаційної інстанції здійснюється з додержанням загальних засад судочинства. В апеляційній скарзі на рішення або ухвалу суду першої інстанції має бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається скарга; 2) імя (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження; 3) імя (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження; 4) дата подання заяви про апеляційне оскарження; 5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин); 6) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; 7) клопотання особи, яка подала скаргу; 8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. З метою створення сприятливих умов для реалізації права на апеляційне оскарження, вказані документи подаються до суду апеляційної інстанції через місцевий суд, який ухвалив оскаржуване рішення, ухвалу. Справа, надіслана судом першої інста