Апеляційне оскарження в цивільному процесі України - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Апеляційне оскарження в цивільному процесі України Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право ОДЕСА -2004 Загальна характеристика роботи Актуальність теми дисертаційного дослідження. Особлива увага нині приділяється розвитку судової гілки влади, яка перебуває у стані кардинального реформування. Його правовою основою стала Концепція судово-правової реформи, затверджена постановою Верховної Ради України 28 квітня 1992 року, а потім - Конституція України 1996 року, яка заклала базисні передумови для нової регламентації правосуддя і цивільного судочинства. Але в ході реалізації самого процесу судово-правової реформи перед державною владою постала ціла низка питань, повязаних із розширенням сфери компетенції судової влади, запровадження нових правових інститутів перегляду судових рішень, що викликало необхідність їх змістовного теоретичного аналізу паралельно з прийняттям відповідних дій на законодавчому і організаційному рівнях. Сучасні вимоги до розвитку процесуального законодавства ґрунтуються на тому, що рівень правової захищеності особистості, інших субєктів права залежить від ефективності судочинства. Основні проблеми у правозастосувальній практиці повязані з тим, що у законі взагалі відсутнє визначення поняття апеляції, не чітко визначено право на апеляційне оскарження осіб, які не приймали участь у розгляді справи, чинні правові норми містять неузгоджені між собою положення щодо повноважень суду апеляційної інстанції і підстав для скасування судових рішень тощо. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою Радою Одеської Національної юридичної академії і є складовою частиною загальної науково-дослідницької програми кафедри цивільного процесу Одеської Національної юридичної академії. Наукова новизна дисертації деталізується в теоретичних положеннях, які виносяться на захист: - історичним джерелом правового інституту апеляційного оскарження в цивільному процесі є норми про «апеляцію» у законодавстві Стародавнього Риму, країн Західної Європи, Статутів Великого князівства Литовського 1529, 1588 рр., Судебниках 1497 р., 1550 р., Соборному уложенні 1649 р., збірнику законів «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р., Статуту цивільного судочинства 1864 р., які трансформувалися разом з розвитком суспільства; - інститут апеляційного провадження як спосіб оскарження судових рішень за своєю суттю виник на певній стадії розвитку держави; - поняття апеляції слід визначати як правовий інститут та спосіб перегляду рішень суду першої інстанції, які не набрали чинності, в суді вищого рівня (апеляційному суді), який, розглядаючи справу за апеляційною скаргою чи апеляційним поданням субєкту оскарження, вирішує як питання факту, так і питання права, в тому ж обсязі, що й суд першої інстанції, з додержанням основних засад судочинства; - при розгляді справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляцій ної скарги; - апеляційна скарга чи подання розглядаються судом апеляційної ін станції за правилами, встановленими для розгляду справ у суді першої ін станції; - апеляційне провадження має свої специфічні цілі, предмет судового розгляду, зміст, які відрізняють його від інших стадій процесу, а також певні етапи; - дані про обставини, що містяться в нових доказах і мають істотне значення для справи, можуть за чинним законодавством бути підставою для вчинення процесуальних дій, які складають зміст повноважень суду апеляційної інстанції; - повноваження суду апеляційної інстанції необхідно визначити як сукупність його прав і обовязків на здійснення встановлених законом процесуальних дій щодо рішення, яке не набрало чинності і яке є предметом перевірки за апеляційною скаргою чи поданням; - залежно від правових наслідків, зумовлених порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, можна виділити дві групи процесуальних порушень: а) які у всіх випадках призводять до скасування рішення; б) які не завжди тягнуть скасування судового рішення; - норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо суд першої інстанції: а) не застосував закон, який підлягав застосуванню; б) застосував закон, який не підлягав застосуванню; в) неправильно витлумачив закон. Рецепція римського права безумовно вплинуло на цивільне судочинство Німеччини, у звязку з чим змінився порядок розгляду цивільних справ і зявилася реальна можливість для запровадження інституту апеляційного оскарження судових рішень У Франції поняття апеляції зявилось в кінці XIII століття, а до цього часу існували інші способи оскарження судових рішень.