Апарат управління Західною Україною в складі Польщі (1921-1939 рр.) - Автореферат

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКА Присташ Лідія Тихонівна УДК 340.0 (477) Апарат управління Західною Україною в складі Польщі (1921-1939 рр.) 12.00.01 — теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Львів - 1998 Дисертацією є рукопис Робота виконана на кафедрі історії та теорії держави і права юридичного факультету Львівського державного університетуі ім.Івана Франка Науковий керівник ? Член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук Кульчицький Володимир Семенович, професор кафедри історії та теорії держави і права Львівського державного університету ім.Івана Франка. Офіційні опоненти ? Доктор юридичних наук Акуленко Віктор Іванович, провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України. Кандидат юридичних наук Сливка Степан Степанович, доцент кафедри історії та теорії держави і права Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України. Багатовіковий шлях України до власної державності позначений перемогами і поразками. Нинішнє державне відродження Української держави має грунтуватись на об’ективно-науковому переосмисленні її минулого державотворчого процесу, особливо тих його етапів, які корегували хід національного державотворення в Україні. Мир, укладений в Ризі 1921 року представниками урядів УРСР, РРФСР - з одного боку та уряду Польщі - з другого, кардинально вирішив справу української державності: його статті ствердили міжнародно-правовий статус УРСР як єдиного репрезентанта України на міжнародній арені і водночас зруйнували правові підстави утвердження інших українських держав - Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Предметом дослідження є процес організації та структура центральних і місцевих органів державної влади і управління, судово-прокурорських органів та органів самоврядування Польщі на західноукраїнських землях. Виходячи з поставленої мети завданням дослідження є: проаналізувати передумови Ризького миру як шляхи становлення і розвитку української державності та боротьби за її міжнародно-правове визнання; дати державно-правову оцінку положень прелімінарного і остаточного Ризького мирного договору в контексті державних інтересів України, в т.ч. і Західної України; висвітлити маловивчені окремі правові моменти у процесі приєднання Галичини до Польщі; з’ясувати організаційно-правові умови створення і існування воєводської автономії; проаналізувати вузлові питання організації та діяльності польського парламенту в контексті впровадження в його практичному функціонуванні демократичних засад, зокрема щодо забезпечення прав української меншості; розкрити співвідношення функцій і компетенції органів урядової aдміністрації та місцевого самоврядування, відзначити особливості їх правової регламентації; визначити місце і роль органів місцевого самоврядування на західноукраїнських землях у системі державних органів Польщі; з’ясувати основні тенденції діяльності органів правосуддя та поліції на західноукраїнських землях за умов посилення національно-визвольного руху. Джерельною базою дисертації є архівні документи і матеріали Львівського обласного державного архіву, конституції Польщі 1921 р. і 1935 р., збірники законів і розпоряджень Польської республіки періоду 1921-1939 рр., польські періодичні видання 20-30-х років, монографії як вітчизняних так і польських авторів (М.Герасименка, С.Гродзіського, Б.Дудикевича, М. Івасюти, М.Калляса, Ю.Сливки, М.Щанецького та ін.). Деякі демократичні положенння конституції 1921 року після травневого перевороту 1926 року були значно урізані, а наступною конституцією 1935 року- ліквідовані; на підставі аналізу польського законодавства та практики його застосування показано фактичне усунення національних меншин від участі в роботі державних органів і насамперед у парламенті держави; поділ на органи урядової адміністрації та органи самоврядування мав формальний характер, оскільки останні були фактично придатком до перших; антидемократичний характер політичного режиму міжвоєнної Польської держави яскраво проявлявся в недопущенні представників українського населення до посад воєвод, повітових старост, війтів, суддів і т.п; деякий доступ українського населення до участі в органах місцевого самоврядування, як свідчать архівні матеріали, не змінював його колоніального становища і фактичного безправ’я; на підставі аналізу діючих на той час в Польській державі джерел права (австрійського, російського, німецького) висвітлюється процес створення польської правової системи, яка до цього часу не була предметом спеціального дослідження в українській історико-правовій літературі; характерною рисою органів юстиції (судів, прокуратури) та поліції міжвоєнної Польщі є набуття ними ознак каральних органів, найбільш притаманне яким було використання у їхній роботі деяких специфічних, тільки їм властивих, репресивних фо