Уявлення про людину, її місце та функції у світі. Гуманістичний антропоцентризм епохи Відродження. Сутність людської особистості. Процес засвоєння людиною культурних цінностей. Відродження інтересу до античного спадку і повернення до античних форм.
Антропоцентризм і гуманізм: минуле та сьогодення Попович М.Д. Одними з центральних понять сучасної філософської антропології є поняття гуманізм й антропоцентризм, із якими пов’язані наші уявлення про людину, її місце та функції у світі. Тому в цій статті дані поняття є основними предметами дослідження задля отримання додаткових знань про особливості культурного розвитку людства. Таке смислове наповнення терміна набуло поширення тільки у ХХ ст. Оскільки нас у даному випадку цікавитиме насамперед гуманістичний антропоцентризм епохи Відродження, то одразу же підкреслимо специфіку цього варіанта антропоцентризму, що полягає в такому: історичне значення антропоцентричного обожнення людини гуманістами зумовлене заміною богословських інтерпретацій царства Бога (лат. regnum Dei), що нездійснене на землі, філософсько-філологічними чи, точніше кажучи, філософсько-риторичними тлумаченнями царства людини (лат. regnim hominis) [1]. Як і гуманізм, термін Відродження стосовно процесів витворення культури в житті Європи ХІV- XVI століть з’явився не одночасно з цими процесами, а через кілька століть завдяки зусиллям істориків, філологів-антикознавців і філософів. Щодо останніх, то багато чим ми зобов’язані швейцарському історикові Якобу Бурхгарду (Jacob Christoph Burckhardt, 1818-1897), автору книжки Культура Ренесансу в Італії (Die Cultur der Renaissance in Italien, 1860), що стояв біля витоків культурології як самостійної наукової дисципліни [5]. Термін же гуманізм у науково-просвітительський обіг увів німецький педагог Фрідріх Імануель Нітхаммер (Niethammer, 1766-1848) у 1808 р., а після праці німецького історика Георга Фойґта (Voigt, 1827-1891) Відродження класичної давнини (Die Wiederbelebung des classicshen Alterthums, 1859) у науці почалось широке обговорення історичного змісту і меж даного терміна. Слово ж rinascimento (відродження) увів у лексикон італійських гуманістів Джорджо Вазарі (Vasari, 1511-1574), відомий італійський художник, архітектор і письменник, автор безцінної праці Життєписи найвідоміших живописців, скульпторів та архітекторів (Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti, 1550). Стосовно християнства це гасло означало безпосереднє повернення до засадничих документів християнства під гаслом Christianismus renascens (Відродження християнства) - до творів патристичних письменників і, передусім, до Біблії [6, с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
