Дослідження лексико-семантичних особливостей та словотвірної будови сучасних прізвищ Опілля та опільських прізвищевих назв кінця XVIII - першої половини XIX століть. Порівняння моделей прізвищ Опілля з моделями прізвищ Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини.
Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка УДК 808.3-3 801.313.2 Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Антропонімія Опілля Спеціальність 10.02.01 - українська мова Панчук Галина Дмитрівна Тернопіль- 1999 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі українського та загального мовознавства Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти України. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Бучко Дмитро Григорович. XIX-поч. Однак ґрунтовне і систематичне вивчення української ономастики все ж припадає на 60-70-ті роки XX ст., про що свідчать праці Л. Гумецької, присвячені українській ономастиці XIX-XV ст., Ю. Редька, що здійснив монографічне дослідження сучасної антропонімії України, П. Чучки та І. Сухомлина, які у діахронічному аспекті відповідно проаналізували антропонімію Закарпаття і Полтавщини. Так, у докторській дисертації П. Чучки всебічно досліджена антропонімійна система Закарпаття, а в кількох кандидатських дисертаціях розглянута антропонімія Бойківщини (Г. Бучко), Лемківщини кін. XVIII-поч. Дисертаційне дослідження виконане в руслі наукової проблематики «Дослідження української мови на лексичному, граматичному та словотвірному рівнях» кафедри українського і загального мовознавства Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Зробити лексичний аналіз прізвищ. Встановити онімну і апелятивну лексику, відображену в основах опільських прізвищ та прізвищевих назв. Укласти інверсійний словник сучасних прізвищ ополян XVIII-XIX ст. 7. Джерелами дослідження послужили погосподарські книги населених пунктів Опілля, а також Йосифінська та Францисканська метрики (кінця XVIII - поч. Збираючи прізвища, ми записували також імена, по батькові, прізвиська, мікротопоніми, що використовувались при аналізі прізвищ. Ґрунтовно вивчивши українську антропонімію XIV-XVII ст., зафіксовану у письмових пам’ятках цього періоду, М Худаш стверджує, що навіть іменування однієї і тієї ж особи у різних списках показує, що ті додаткові, крім імені, означення особи - це не завжди спадкові назви, а безпосередні найменування за батьком-матір’ю, прізвиська або апелятивні характеристики денотата.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
