Антропологізм у культурі "срібного віку" - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук АНТРОПОЛОГІЗМ У КУЛЬТУРІ СРІБНОГО ВІКУ 09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури ГЕРМАШ ТАЇСІЯ ВІКТОРІВНА КИЇВ - 2009 Дисертацією є рукопис. Захист відбудеться 08.09.2009 року о 1600 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.13 в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9 З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9 Автореферат розісланий 5 серпня 2009 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Б.К. Матюшко ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Тому на початок ХХІ сторіччя як у філософії, так і в історії визріло прагнення переосмислити сутність людської особистості, здійснити аналіз і, систематизуючи основні знання про людину, накопичені в певній культурі, відтворити історичний образ індивіда конкретної епохи. Епоха межі XIX-ХХ століть, що є контекстом цього дослідження, становить особливий інтерес саме тому, що в цей час актуалізувалася проблема багатогранності й багатоманітності явлення сутності людини. Для цієї епохи, як і для межі ХХ-XХI століть, характерним є тяжіння до експериментування заради усвідомлення себе в світі, що постійно змінюється - прагнення, з одного боку, віднайти нові ідеали, з іншого - ностальгування за старим. Типологічна подібність часів межі ХІХ-ХХ та ХХ-ХХІ століть виявляється і в близькості концепцій про світ і людину, що знаходить відбиток і в проблемі заперечення старого, і в ідеї «всеєдності», і в проголошенні цінністю свободи, що передусім передбачає свободу особистісну. Досить перерахувати імена Г.В.Ф.Гегеля, Г.Гете, Р.Вагнера, І.Канта, Ф.Ніцше, Г.Рікерта, Ф.Шіллера, А.Шопенгауера, Р.Штайнера, щоб зрозуміти, наскільки культура межі ХІХ-ХХ століть насичена ідеями Німеччини. Яскравим прикладом може слугувати зізнання Ф.Ніцше у своєму захопленні творчістю Ф.Достоєвського, так само як і пильна увага до творчості Ф.Достоєвського та Л.Толстого з боку Г.Гессе, Т.Манна, З.Фрейда тощо. У представників російського символізму, наприклад у Д.Мережковського, ми бачимо спробу поєднати світові культури під гаслом історичної всезагальності та притаманної йому специфічної релігійності. Аналіз художньої спадщини і теоретичних студій представників російського символізму, зокрема Д.Мережковського та А.Бєлого, дає змогу акцентувати увагу на яскраво виявленій антропологічній спрямованості їхньої творчості, намаганні розширити загальноприйнятий погляд на природу людини через художню символіку. Таким чином, актуальність обраної теми визначається: - підвищенням інтересу до антропологічної проблематики в сучасній культурі й необхідністю її переосмислення в Україні; - прагненням суспільства знайти вихід із кризових ситуацій сучасності через звернення до філософської антропології як науки про людину; - потребою звернення в пошуках виходу з кризових ситуацій нашого часу до аналізу перехідних епох, а саме, до епохи межі ХІХ-ХХ століть, що дає змогу віднайти спорідненість і типологічну подібність цих часів із межею ХХ-ХХІ сторіч - наявність «межової свідомості»; концепцій світу й людини, що знайшли свій вираз в ідеї «всеєдності»; пошуків нестандартного зіставлення старого з новим, притаманного синтетичному мисленню; проголошення свободи, насамперед особистісної, найвищою цінністю; - необхідністю розгляду антропологізму з позицій творчості й художнього пізнання людини, що найбільш повно відбивають сутність людини в її цілісному бутті; - актуалізацією й нагальністю ідеї дослідження сутності людини, її внутрішнього світу через призму мистецтва, адже саме воно покладає за принцип діалогічний антропоцентризм як основу гуманізму ХХІ сторіччя; - доцільністю й потребою вивчення й аналізу культури «срібного віку» з позицій антропологізму у зв’язку із недостатньою розробкою цієї теми у вітчизняній дослідницький літературі. ХХ сторіччя по-новому поглянуло на проблеми людини і людства в цілому, що сприяло появі нового самостійного напряму у філософії - антропології як науки про людину. В працях українських і російських дослідників 80-90 років ХХ століття - Л.Г.Андрєєва, М.М.Бахтіна, М.В.Бикової, М.І.Гаріна, М.Л.Гаспарова, Л.К.Долгополова, О.В.Єрмілової, Л.А.Колобаєвої, Г.Ю.Мережинської, В.А.Саричева, І.І.Севрук, В.І.Силантьєвої, В.В.Стебляк, а також у працях європейських дослідників, таких як Майкл Баскер, Едіт Клюс, Ален Луї, Альфред Норт Уайтхед, Ханзен-Леве Аге - здійснюється показ внутрішніх змін у мистецтві й людській особистості, різноплановість сприйняття світу в цілому і суспільства зокрема, відтворюється стан культури «срібного віку», її виникнення та історичні передумови, внутрішній світ представників творчої еліти того часу. Головні результати дослідження оголошено на Міжнародних наукових та Всеукраїнської науково-практичної конференціях: «Міфологічний простір і час у сучасній кул