Антропологічний склад українського народу: етногенетичний аспект - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМ. М.Т. РИЛЬСЬКОГО УДК 572.9 (477) Антропологічний склад українського народу: етногенетичний аспект Спеціальність 07.00.05 - Етнологія, 03.00.14 - Антропологія АВТОРЕФЕРАТ на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук Сегеда Сергій Петрович Київ - 2002 Робота виконана в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т. Рильського НАН України, відділ “Український етнологічний центр” Офіційні опоненти: Провідна установа:доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Наулко Всеволод Іванович, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН Укр аїни, завідуючий відділом памяток духовної культури доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Павлюк Степан Петрович, Інститут народознавства НАН України, директор доктор біологічних наук Мікуліч Олексій Ігнатійович, Інститут мистецтвознавства, етнографії та фольклору ім.К.К.Крапиви НАН Білорусі, провідний науковий співробітник відділу антропології та екології Інститут політичних та етнонаціональних досліджень НАН України Захист відбудеться 23.05.2002 об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.227.01 при Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т. Рильського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. М.Грушевського, 4 З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т. Рильського НАН України (01001 м.Київ, вул. М.Грушевського,4) Автореферат розісланий 20.04.2002 р. Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат філологічних наук О.О.Микитенко ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Доведено, що дані антропології - науки про мінливість фізичного типу людини в часі та просторі - є джерелом важливої історичної інформації, яка дозволяє реконструювати окремі аспекти етногенетичних процесів, що мали місце в минулому. Передаючись від покоління до покоління, вони відіграють роль своєрідних біологічних міток, які а) дозволяють визначити ступінь фізичної (морфо-фізіологічної) спорідненості людських колективів; б) зясувати шляхи міграцій давніх етнічних груп, які могли спричинити кардинальні зміни етнічної ситуації в тому чи іншому регіоні; в) визначити співвідношення місцевої та прибулої людності на даній території; г) висвітлити роль окремих етнічних компонентів у формуванні давніх та сучасних народів; д) намітити напрями їхніх генетичних звязків. Антропологічну історію українців, як і інших європейських народів, можна порівняти з генним потоком через століття. Одним з перших до висвітлення даної проблематики звернувся визначний український етнолог Ф.Вовк (1916), який дійшов висновку про переважання серед людності українських етнічних земель доволі однорідного комплексу ознак, назвавши його українським антропологічним типом. Учений обґрунтував думку про належність даного типу до адріатичної, або динарської, раси, поширеної здебільшого серед південних і західних словян - сербів, хорватів, чехів, словаків тощо. Протилежних поглядів дотримувався відомий вітчизняний дослідник В.Д.Дяченко, який виділяв на теренах України кілька антропологічних областей: пять (центральноукраїнську, карпатську, нижньодніпровсько-прутську, валдайську, або деснянську, ільменсько-дніпровську) або сім (поліську, верхньодніпровську, центральноукраїнську, нижньодніпровсько-прутську, дунайську, динарську і карпатську). Кожній із них, за винятком карпатської, він знайшов аналогії в Росії та Білорусі (Дяченко, 1965, 1992, 1994). З цим категорично не погодилась Т.І.Алексєєва - автор фундаментальної монографії, присвяченої антропології східних словян (1973). Для її реалізації слід розвязати такі основні дослідницькі завдання: - простежити варіації одонтологічних і дерматогліфічних ознак на території України, виділити регіональні варіанти і визначити місце українців серед інших етнічних груп Євразії за цими морфологічними системами; - дати загальну антропологічну характеристику українського народу на підставі широкого комплексу соматологічних, одонтологічних і дерматогліфічних даних, зясувавши ступінь його морфологічної однорідності і основні напрями антропологічних звязків; - реконструювати основні етапи антропологічної історії давньої та середньовічної людності України, що стали тим підґрунтям, на якому сформувалися фізичні риси українського народу; - висвітлити головні напрями етногенетичних процесів на території України за даними антропології, залучивши для цього дві системи ознак: краніологічну й одонтологічну, дані яких взаємно доповнюють одна одну. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній вперше а) запропонована комплексна антропологічна характеристика українців на основі аналізу мінливості ознак кількох морфологічних систем: соматологічної, одонтологічної та дерматогліфічної; б) виділено чотири антропологічні зони України: північну, західну, центральну та південну, що склались історично на основі взаємод