Роль культу Діоніса в житті античного полісу і становленні аттичної трагедії. Форми культу, оргіастичні свята Діоніса в Греції. Походження і діяння Діоніса. Аттична трагедія як соціальний регулятор і механізм. Сільськогосподарські свята на честь Діоніса.
«Аттичний театр як модель античного полісу» Дипломна робота Зміст Вступ Розділ 1. Роль культу Діоніса в житті античного полісу і становленні аттичної трагедії 1.1 Походження і діяння Діоніса 1.2 Форми культу Діоніса в Греції 1.2.1 Сільськогосподарські свята на честь Діоніса. Аттична трагедія як соціальний регулятор і механізм Висновки Список використаної літератури вступ Актуальність теми. На кожному новому етапі державницького творення, пошуків національної ідеї, в кожну культурну кризову епоху європейська культура так чи інакше звертається до античного нащаддя. Невипадково, що численні науково-практичні конференції, театральні постановки тощо знаходять відповіді на виклики доби в античній класиці, перш за все в аттичній трагедії. Для досягнення цієї мети, нам необхідно вирішити такі дослідницькі задачі: · З’ясувати які культові практики раннєполісної Еллади призвели до появи полісемантичного та синтетичного феномену аттичної трагедії; · Проаналізувати буття полісу з позицій структур повсякденності: матеріальне, соціальне та емоціональне життя; · Визначити, які сторони суспільного життя не мали механізмів регуляції; · Дослідити, які полісні практики прийняв на себе аттичний театр в процесі свого становлення та функціонування. Предметом дослідження в дипломній роботі став аналіз аттичної трагедії як соціорегулюючого та інтегруючого механізму античного полісу, а значить і античної культури; виявлення тих рис, які дозволяють розглядати трагедію в широкому сенсі як модель античного полісу. Достатньо тільки відзначити, що Гегель говорив про статуарність, як про загальну характеристику класичної культури, і просякненість цією самою статуарністю всіх видів людської творчості цієї доби. Близький був до його поглядів і О.Ф. Лосев (він говорив про тілесність античної культури, що у загальних рисах найбільш відбилася в мистецтві скульптури). Цей культ, як ніякий інший, був звернений до індивідуальної «геройственності», тому й такий популярний в Аттиці, і Афінах, зокрема. Розглянемо їх структуру і становлення. 1.1 Походження і діяння Діоніса Сын Зевса, Дионис, я - у фиванцев. Здесь некогда Семела, Кадма дочь, Меня на свет безвременно явила, Поражена Зевесовым огнем. Из бога став по виду человеком, Я подхожу к струям родимых рек... Еврипид. Вакханки. 1 - 6 Походження культу Діоніса, як і містерій Деметри, втрачається в доісторичному минулому. Вакханки співали: О, гряди, Дионис благой В храм Элеи, В храм святой, О, гряди в кругу хариты, Бешено ярый, С бычьей ногой, Добрый бык, Добрый бык Якийсь час центром шанування Діоніса залишалася Фракія - країна на кордоні теперішніх Греції і Болгарії. Там відродився цей стародавній культ і біля VI сторіччя почав розповсюджуватися по всій Елладі. У одному з фракийских сіл, йдеться в народній грецькій оповіді, жив старий смутний бездомний козел. Слід зазначити, що містерії Діоніса формувалися в основному на околицях Стародавньої Греції - в Македонії і підвладній їй Фракії. Проте, її шестимісячного недоношеного сина Зевсові вдалося врятувати. Говорили, що його коханою стала Аріадна - дочка крітського царя Міноса, та сама, що допомогла Тезею убити Мінотавра. Зевс, побачивши сина, відразу ж надзвичайно полюбив його, дав йому свою зброю, свої атрибути громовержця і посадив його праворуч від себе на престолі: «Зевс панує над всіма, а Вакх панує і над Зевсом», свідчить орфічний вірш в передачі неоплатоника Прокла, а знаменитий римський критик християнства Цельс побачив в цьому рогатому дитяті Загреї апокаліптичного Агнця, але перетворив все на жарт і висміювання християн. Дружина Зевса ревнива Гера задумала погубити немовля, і коли Зевс одного разу відлучився з Олімпу, вона намовила Титанів напасти на Загрея і розтерзати його. Однією з найважливіших сторін культу в Греції були свята. Взимку, приблизно в грудні, в сільських місцевостях святкувалися Малі, або Сільські Діонісії. Та все ж найкрупнішим і яскравішим святкуванням були Великі Діонісії, значення яких ще більше зросло, коли в середині VI в. до н.е. тиран Пісистрат, що підтримував в своїй політиці народні культи і звичаї, зробив їх офіційним всенародним святом у всій Аттиці, другим по важливості після Панафінейських торжеств. Спочатку грали тільки трагедії протягом трьох днів, але з 488 р. до н.е. в програму святкування ввели і комедію, призначивши для неї третій день Великих Діонісій. Саме такими імпровізаціями, вільними від диктату будь-яких культових осіб (зазначимо, що діонісійський культ, зокрема, як і взагалі вся релігійна практика грецької античності, не знає професійних жрецьких каст, крім жреців Дельфійського Аполлона), і були вистави Феспіса, з яких у 534 р. до н.е. і постала аттична трагедія. Саме поява нового погляду на світ-міф, погляду, що традиційно має назву антропоцентричним, а точніше кажучи, індивідуалістичного, виділеного з загальної маси і винесеного на загальний розгляд, розсуд, співвіднесення з іншими поглядами, на думку М. Свідомістю, художньо відкритою трагічним театром, грецька культура включена в історичну
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
