Художнє літературознавство в Шевченковій поезії. Історія розвитку професійного європейського літературознавства, вплив античної Греції і Риму. Виникнення текстології, відроджування релігійної літератури. Діяльність візантійського тлумача книг Фотія.
При низкой оригинальности работы "Античний розквіт і середньовічна принагідність літературознавства", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Античний розквіт і середньовічна принагідність літературознавства Художня форма фольклорного літературознавства безслідно не зникла ні з появою професійної літератури, ні з виникненням науки про літературу в її академічному розумінні. Ще в античну епоху міркування про літературну творчість стали зявлятися і в суто поетичних творах тогочасних авторів, і особливо в творах драматичних. Але відлуння їх дійшли до нас переважно у вигляді саме художнього літературознавства часів Київської Русі. Розвиваючи свою думку, автор показує, що вимисел Бояна (соловія години давньої) полягав у надмірній метафоризації оповіді, в надто велемовному оспівуванні подій і героїв, які віддалено стосувалися предмета сучасного художнього осмислення, а тим часом можна ж не розтікатися мислію по древу, не літати умом під хмарами, а повести оповідь просто, як у житті бувало, коли князь Ігор зважився навести свої хоробрі полки на землю Половецьку за землю Руськую. Сковороди (друга половина XVIII ст.), в Енеїді та драмі Наталка Полтавка І. Котляревського (рубіж XVIII-XIX ст.), численних поезіях Т. Шевченка та ін. Найбільшою вадою книги П. Скарги Про єдність церкви божої І. Вишенський вважав те, що в ній слово на лжи основано, що за медовными словами її живе трутизна, якою можна хіба що слабоумных й ненаказанных прелыцати. Тим часом, підсумовує І. Вишенський, всяка лжа та лицемірне фарисейство не властиві словянській мові загалом, вона заснована на істинній (божій) правді, і тому кожен, хто її плекає, може сподіватися на порятунок і захист божий. У вірші Гоголю ліричний герой тужить над тим, що немає кому привітать і вгадати суть саме великого слова (...Хто тую мову Привітає, угадає Великеє слово?), а у вірші На вічну память Котляревському він кличе праведную душу померлого вже поета, щоб вона прилинула до нього на чужину і прийняла, привітала саме його мову - не мудру, та щиру.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
